"Чого, друже, прийшов ти?" (Мт. 26,50).

16-04-2020

            "Пильнуйте й моліться, щоб не впасти вам у спокусу, - бадьорий бо дух, але немічне тіло"(Мт. 26, 41) - цей оклик Господній в особливий спосіб можна зрозуміти, стоячи перед цим духовним гробом, в який покладено нашого Спасителя. Ликує диявол, бо, бажаючи людського поневолення, вселився до серця підступного Юди, щоб вразити пастиря (пор.Мт. 26,31), і пересіяти, мов ту пшеницю, Христових послідовників (пор. Лк.22,31) і тих, хто щойно клявся у вірності, розпорошити їх як овець отари. На якусь мить добився свого, щоб збулися писання пророків: "Усі учні тоді лишили Його й повтікали"(Мт. 26,56).

            Страх перед коронавірусом зробив сьогодні з нами щось подібного. Горстка людей стоїть сьогодні біля Божого гробу, в противагу противникам традиціоналіму, щоб засвідчити свої почуття і пережити трагізм, скоєний свого часу на землі людиною. Без найменшого осудження відсутніх, хочу відчути їхню присутність при моніторах засобів ЗМІ з похиленою головою і пролитою, бодай однією сльозою при розважанні над муками, які спровадили Богочоловіка до гробу.  Хочу зі своїм співчуттям і жалем серця, рівно ж як і кожна християнська душа, приблизитись до розбитої горем, засмученої Жінки, Матері Розп'ятого, що не кричить і не ридає, лише підносить згорйоване обличчя, почорніле від болю, кріпить свої сили і приймає заповіт: " Жінко, це син твій". А що я принесу Тобі, Господи, в цю хвилину страшних мук за людський рід? Як священик, стою перед Тобою і з надією прошу, щоб Ти не відвернув Свого обличчя від жодного каянника, що не зумів  цьогоріч скористатися Тайною Покаяння і сповіддю приготуватися до Світлого Воскресіння, і  прийняв  цю молитву,  як крик від кожного зболілого гріхами серця.

            "Моя Надіє і Потіхо, болю мій і Цілителю! Так хочу перемогти в собі всякі емоції, а натомість, відчути глибокий соляний присмак сльози перед цією Плащаницею. Збагнути розпачливий крик Твій до Неба: "Отче, як волієш, - пронеси мимо Мене цю чашу! Та, проте - не Моя, а Твоя хай станеться воля"(Лк.22,42), і пам'ятати, якою великою ціною оцінена людина.  Дай збагнути невимовну Божественну любов і завжди бачити розпростерті батьківські обійми, що запрошують до Царства небесного. Знаєш, що прагну світла, але темряву своїх думок, нещирих і похітливих побажань змішую з цим світлом, блукаючи сутінками сьогодення, потішаю себе, що Ти, Господи, Милосердний, судитимеш судом милосердним... Зруйнуй  спокусливу цікавість мого розуму і захорони очі від   мерзенних картин, вуха закрий від облудних слів, щоб не знеславлював себе похіттю і злорадністю, судженням цього світу і не накликав на себе Твого прокляття.

            Моя Любове, Світлий Променю мого життя, дай впевненість до мого непевного серця, щоб, запаливши світло у своєму єстві, - дозволив  Тобі вселитися в мою душу, щоб демони не спокушали її. Дай мені усвідомити як цінуєш смиренність і простоту у вірі, щоб їх не затьмарила зарозумілість і цинізм, марнославство і кар'єризм. Захорони мене від  дволикості і лицемірства, та навчи бачити і розуміти кожну людину, яка є поруч. Наповни моє серце миром і вирозумілістю, щоб не було місця в ньому для агресії,  бісівської цинічності, щоб плюгавими лайливими  словами і  постійними нападками на інших не задовольняв своє невдоволення.

            Щедросте навимовна, Ти добре знаєш кожну людину і її потреби, тож захисти мене від захланності, щоб не став подібним  до тих, що судили Мойсея і тужили за Єгипетськими котлами з м'ясом. Хай моя спрага за достатком  не робить мене вигнанцем із власної землі, а ненаситність хай не буде джерелом  заздрості і підступності. Добрий Господи захорони мене від постійного гоніння за славою, якою живе світ, а тогочасне "хворобливе" лідерство хай спіткнеться об християнську скромність і самопожертву, лагідність і послуговування потребуючим. Захисти мене від ницості і безнадії, віддали від мого розуму апатію і думку - а що від мене залежить, - щоб не загубити власну гідність і свідоме розуміння - я створений на Божий образ і подобу Божу. Прости мені, що так мало вуха мої відкриті до слухання Твого Слова, що очі не слідкують за рядками написаного в Святому письмі, що ноги встигають всюди, але так рідко до посвяченої Тобі святині. Прости, що слово батьківське так часто будило в мені відразу і гнів, замість послуху і терпеливості. Не порахуй Господи за гріх, що так мало вчив своїх дітей любові до Церкви, до своєї держави, до мови. Мої обіцянки і несповнені завдання хай не стануть жорновим каменем,що тягне на дно.

            Терплячий Господи, силою Святого Духа збуди в мені акт жалю і співчуття до Твоїх страждань, щоб, торкаючись Твоїх ран, пізнав свою неміч і горів покаянням. Через це переживання і співчуття дай мені відчути невимовну очікувану радість, отриману  через Твоє слово: " ...Ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати  ви будете, але сум ваш обернеться в радість" (Ів.16,20).  Амінь."

            Переживаючи страсні муки з Ісусом, усвідомлюючи, що вони добровільні, приймімо від Нього запевнення про мир, якого конче потрібно,  щоб досягнути  подоби Божої. Мир - це не згода з гріхом, чи йому потурання, а запрошення Святого Духа до свого серця, щоб наші бажання були направлені в правильне русло, щоб вчинками було знищено зло. У світі безвір'я ХХІ століття, маймо відвагу постійно проповідувати віру людям. Хоч люди світу цього живуть лише дочасним, для яких достаток є богом, і вбачають у віруючій людині особу, що не вписується в сьогодення, - ми ж ідімо Христу назустріч і пам'ятаймо про Його слова: "Я воскресіння і життя! (Ів. 11,23 )!"" Страждання зазнаєте у світі, - але будьте відважні: Я переміг світ"( Ів.16,33).

                                                                                              парох Ярослав Чухній

Назад

Архів новин

25-01-2018 ВЕРТЕП 2018
08-01-2012 Вертеп
03-05-2011 TOTUS TUUS