з нагоди Великого посту

01-03-2017

„ Щоб ти посту свого не виявляв людям” 

(Мт.6,18).

Людське життя - це відвічна боротьба добра і зла. А на цій історичній канві людина, як носій ідеї добра, старається стати справжнім воїном, щоб у боротьбі обов’язково перемогти і осягнути вінець слави. Правдивий вінець слави може осягнути лише віруюча людина, яка свої життєві кроки направляє до Господа, з надією на Його слова: „А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми”(Ів.17,22-23). Сповняючи своє призначення, виконуючи Божі настанови, відкриваючи себе у здібностях, людина духовно зростає настільки, що пізнає велич Божої Премудрості у власних можливостях, в інформації, Богом вміщеній у суть природи, у безмежних Господніх скарбах, призначених на мудре щоденне використання. А в цьому зростанні життєвий запрограмований Творцем прогрес людського розвитку на землі стає корисним і доступним для всіх. Тоді кожна дія людини передбачає користь як для неї так і для оточення. Та часто людина надуживає своїм станом, ставлячи велич власного "я" на місце богопочитання. Ця ознака занепаду духовного розвитку найбільше виражається у людських взаєминах власною роздвоєністю– я для себе самого, я - для суспільства...

Кожний життєвий вчинок людини її узалежнює. Згода з Божим задумом і життя по Божій волі дає можливість людині почуватися щасливою і повною радості. Та коли вона зневажила закон чи устрій, то її сумління торкнулися сором і внутрішнє презирство до самого себе. Опановане гординею людське серце дуже часто цей суд обертає в осудження і недовіру до оточення. З цього стану не має іншого виходу, лише через покаяння, яке є цілющим бальзамом зцілення для віруючої людини.

Ми на порозі Великого Посту, що є часом заохоти вилікувати власну душу від недуг, що провокують нас якнайдалі віддалитися від Бога, часом у якому до нашого вуха долинають слова Самого Ісуса Христа, що каже: „Збулися часи, - Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію” (Мк.1,15). Сьогодні, коли мова заходить про піст, багато людей трактують його направду як час, яким можна завоювати увагу Самого Господа. Час, у якому можна заховати все що приписане на цей період і отримати від Господа нагороду. На запитання, що саме приписано до виконання у цьому часі, звучить відповідь: „Не можна їсти м'яса, яєць, набілу, не можна слухати музику і не можна танцювати”. Знайдуться курці, що кажуть – не можна курити і пити. Хтось підкаже, що це гарна пора, щоб скинути зайві кілограми. А яку відповідь дасть християнин? Для чого ця застанова, і чи вона достатня, щоб сказати – я пощу?

В Старому Заповіті постові приписана особлива увага. Великий день очищення; пости у часи великих потрясінь, у час горя і смутку, піст напередодні особливих потреб – де підкреслено особливу увагу до посту. Словами Ісаї Господь вказує людині яким має бути піст, що не голодом тіла можемо піднести голос своєї молитви на висоти, але коли знищемо кайдани безбожності, коли станемо миротворцями, коли нікого не гнітитимемо, а будемо уважні у міру своїх можливостей до потребуючих. І сьогодні це час у якому людина консолідує всі свої зусилля і фізичні і духовні, щоб досягнути успіху в задуманому; час, у якому Христова Церква заохочує своїх вірних очиститися від гріховних обтяжень і сформуватися в дусі справедливості на подальшу боротьбу проти беззаконня; час, у якому виявляємо свою солідарність із терплячими і готуємось до особливої хвилини – цілим своїм життям проповідувати Боже слово.

Поміркованість у їжі, у відмові власному "я" в перебірливості щодо їжі, в здержаності від веселощів і гулянь ми можемо виявити своє відношення до посту, але це буде лише маленька крапля в морській життєвій пучині. Ні, Господь схвалює наше старання і в цьому обмеженні, але воно лише штрих до нашого покаянного стану. У всякому обмеженні лише набуваємо імунітету у боротьбі із власним беззаконням. Та коли збудовані зовнішньою стриманістю переможемо злі навики – хтивість, куриво, пиятику, пустослів’я і злослів'я, злість і осудження, та інші гріхи – ми мудро скористали час посту і тим приблизилися до Господа.

Правдивому посту передує Христове попередження, без якого ми не зможемо зробити чогось Богу угодного. „Бо як людям простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець”(Мт.6,14) – каже Христос, тим самим у людському серці пробує розбити усяку неприязнь і осудження, образи і гнівливість між собою. Той, хто відкритий на таку Божу дію завжди мудро скористається постом. Ніколи не буде хизуватися тим, що постить, і не чекатиме похвали за це від інших. Скромно і терпеливо буде заохочувати до духовного переображення у часі Великого посту слабкодухих, і своїми діями не стане об’єктом згіршення для інших. Дай Боже, щоб цей благословенний час, у який входимо, був для нас бажаний і очікуваний. За Божою милістю, хай кожний збудується в правді і істині для святкування і пережиття світлого Христового Воскресіння.                                                                                                                                                                                                          Парох

Назад

Архів новин

08-01-2012 Вертеп
03-05-2011 TOTUS TUUS