Декларація Катольцьких Церков України і Польщі про прощення і примирення

06-07-2013

ДЕКЛАРАЦІЯ  

Верховного Архиєпископа Святослава Шевчука,
Митрополита Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви,Архиєпископа Юзефа Міхаліка, Перемишльського Митрополита латинського обряду,

Голови Конференції Єпископату Польщі,

Архиєпископа Мечислава Мокшицького, Львівського Митрополита латинського обряду, 
Голови Конференції Римо-Католицького Єпископату України

 

Архиєпископа Івана Мартиняка, Митрополита Перемишльсько-Варшавського, 
Української Греко-Католицької Церкви

 

«Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті 
усі будуть готові поставити вище те, 
що єднає, а не те, що розділяє
» (бл. Іван Павло ІІ)


Зустріч відбудеться у Варшаві, напередодні урочистостей вшанування 70-ї річниці злочину на Волині, яку символізують події 11 липня 1943 року. Жертвами кровопролиття та етнічних чисток стали десятки тисяч невинних людей, зокрема жінки, діти і старші, передовсім поляки, але й українці, які рятували сусідів та родичів, що перебували в небезпеці. Жертва їхнього життя закликає нас у ці дні до особливо глибокого замислення, до гарячої молитви про відпущення гріхів і пробачення, а також про ласку відваги ставати у правді перед Богом та людьми. Сімдесятиріччя трагічних подій – це нагода ще раз звернутися до українців і поляків із закликом про подальші кроки на дорозі братерського зближення, яке не можливе без щирого примирення. До цього нас заохочує і 1025-ліття Хрещення Русі, та перший рік підготовки до відзначення 1050-ліття Хрещення Польщі. Необхідно наголосити, що при хрещенні людина і народ приймає не лише відпущення гріхів і надію на спасіння, але й готовність жити Євангелієм Ісуса Христа з Його наказом прощати провини.

Усвідомлюємо, що лише правда може зробити нас вільними (Ів. 8, 32); правда, яка нічого не прикрашає і не оминає, яка нічого не замовчує, але веде до пробачення і відпущення гріхів.

Будучи дітьми одного Отця на небі, спрямовуємо до Його милосердя прохання про прощення в дусі молитви: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Пам’ятаємо при цьому гарні сторінки спільної історії наших народів, радості та успіхи співпраці, та кривди, заподіяні особливо під час Другої світової війни та після неї.

Християнська оцінка злочину на Волині вимагає однозначного осудження і перепросин. Вважаємо, що насилля та етнічні чистки за жодних обставин не мають права бути методом вирішення конфліктів і не можуть бути виправдані ні політичним, ні економічним, ні релігійним інтересом.

Прагнемо вшанувати пам’ять невинно загиблих, попросити пробачення в Бога за вчинені злочини і закликати всіх українців і поляків, як у Польщі, в Україні, так і в цілому світі, до відваги відкрити серця та розум для взаємного пробачення і примирення.

Хочемо пригадати слова кардинала Любомира Гузара, висловлені в 2001 році, про те, що «деякі сини та дочки Української Греко-Католицької Церкви чинили зло, на жаль, свідомо і добровільно, своїм ближнім власного народу та інших народів». Як Глава Греко-Католицької Церкви хочу повторити ці слова й сьогодні та попросити пробачення у братів-поляків за злочини, скоєні в 1943 році.

В ім’я правди вважаємо, що прощення і прохання про вибачення вимагає і позиція тих поляків, які чинили зло українцям та відповідали насиллям на насилля. Як Голова Єпископату Польщі прошу у братів-українців прощення.

До сьогодні поляки та українці тримають у своїй пам’яті болючі рани і спогади про Волинську трагедію. Особливо помітні вони в сучасному українському суспільстві, добро якого найважливіше і для Римо-Католицької Церкви в Україні. Тому приєднуюся до заклику про примирення як Голова Римо-католицького Єпископату України. Надіюся, що попри трагічне минуле, добросусідські та християнські відносини поляків та українців можливі всюди, де вони зустрічаються, співпрацюють чи думають про майбутнє.

Осуду потребує і крайній націоналізм та шовінізм, бо з атеїстичним і тоталітарним комунізмом та нацизмом, це була ідеологія, яка у ХХ столітті призвела до мільйонів жертв. Те, що дехто вважав виправданим в очах Бога, виявлялося беззаперечним нехтуванням Його Заповідей. Перед лицем Бога, у світлі Його твердої вимоги «Не вбивай!», висловлюємо гірке усвідомлення проступків, бо ніщо не виправдовує взаємну ворожість, яка призводить до пролиття братньої крові.

Об’єктивне дослідження фактів, а також представлення масштабу трагедії минулого стає нагальною справою та завданням істориків і спеціалістів, бо лише пізнання історичної правди може втихомирити розбурхані довкола цієї справи емоції. Закликаємо українських та польських науковців до досліджень історичних джерелах та співпраці в поясненні обставин тих жахливих злочинів, а також до формування списку імен всіх тих, які зазнали терпіння. Бачимо потребу гідного вшанування жертв у місцях, де вони зазнали найбільшого страждання та смерті.

Нагадуємо, що українські та польські католицькі єпископи розпочали діалог про потребу примирення обох Церков і народів ще в жовтні 1987 року під час зустрічі в Римі, напередодні Тисячоліття Хрещення Київської Русі. Роком пізніше відбулася історично-важлива Літургія на Ясній Горі за участю кардинала Юзефа Глємпа і Глави Греко-Католицької Церкви кардинала Мирослава Любачівського. Святкування Тисячоліття Хрещення Русі Українською Греко-Католицькою Церквою на Ясній Горі, в духовній столиці Польщі, була значним кроком – знаком виходу цієї Церкви з підпілля у СРСР, де вона була заборонена і переслідувана.

Пророче значення мали слова блаженного Івана Павла ІІ, сказані у Львові в 2001 році: «Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті всі будуть готові поставити вище те, що єднає, а не те, що розділяє, щоб разом будувати майбутнє, оперте на взаємоповазі, на братерській спільності й співпраці, на автентичній солідарності».

У червні 2005 року у Варшаві та Львові був проголошений спільний лист Синоду Української Греко-Католицької Церкви та Конференції Єпископату Польщі. Тоді обидві сторони сказали слова: «Прощаємо та просимо прощення!», – які раніше були фундаментом польсько-німецького примирення, з надією на те, що зараз принесуть свої плоди в українсько-польських відносинах. Волю таких дій підтвердили тисячі вірних, відповідаючи: «Амінь!».

Сьогодні віддаємо шану і згадуємо тих українців і поляків, які, ризикуючи життям, рятували своїх ближніх від смерті або по-іншому ставали на їхніх захист у ті трагічні дні. Молимося разом про вічний спочинок для всіх невинних жертв, які загинули в 1943 році на Волині. Молимося і про Боже милосердя для тих, котрі піддалися ідеології насилля та ненависті, а також за те, щоби війна, яка давно закінчилася на наших землях не жевріла й досі в людських серцях.

Тому, маючи на увазі теперішні і майбутні покоління, повторюємо від імені наших Церков, що ненависть і насильство – це завжди вияв деградації людини та народу; натомість пробачення, братерство, співчуття, допомога і любов стають гідним і довготривалим фундаментом культури людського співжиття.

Думаючи про майбутнє, усвідомлюємо, що без єдності Церква не буде правдивою у виконанні своєї євангельської місії, а наші народи не матимуть перспективи співпраці та розвитку як у релігійній, так і в політичній сферах. Вважаємо, що співпраця вільної України та вільної Польщі необхідна для того, щоб у цій частині Європи панував мир, була забезпечена свобода віросповідання кожного, а права людини не опинялися під загрозою. Бачимо потребу спільного свідчення християн України та Польщі в Європі, яка об’єднується. Разом стоїмо перед викликами, що створюють секуляризація і спроба організації життя за принципом «ніби Бог не існує». Ми частина Божої любові і, згідно з заохоченням Святішого Отця Франциска, повинні бути ланкою в ланцюзі любові у світі. Церкви, які досвідчили мучеництва, мають особливе право пригадувати Європі про її християнське коріння.

Нехай Господь спогляне на Церкву на наших землях і допоможе українському та польському народам жити в мирі, взаємно ділитись своїм духовним багатством, а також вносити свій вклад у єдність та майбутнє Європи!

Надсилаємо також братнє вітання братам-православним, вірячи, що процес взаємного примирення вилікує рани, які перешкоджають гармонійному співіснуванню народів та ширшому прагненні єдності Христової Церкви.

 

 

 

+ Святослав Шевчук

 

Верховний Архиєпископ,
Митрополит Києво-Галицький
Української Греко-Католицької Церкви

 

Юзеф Міхалік 

Архиєпископ Перемишльський,
Митрополит латинського обряду,
Голова Конференції Єпископату Польщі

 

Мечислав Мокшицький 

Архиєпископ Львівський,
Митрополит латинського обряду,
Голова Конференції Римо-Католицького Єпископату України

 

Іван Мартиняк

 

Архиєпископ-Митрополит Перемишльсько-Варшавський
Української Греко-Католицької Церкви

 

Варшава, 28 червня 2013 року Божого

Назад

Архів новин