Великоднє привітання Влідики Ігора

23-04-2011

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ АРХИЄПИСКОПА ЛЬВІВСЬКОГО

 

Всесвітлішим та Всечеснішим отцям, Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям, Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії

 

Мир усім вам у господі та боже благословення!

 

Господь Бог не закрив таємницею свого воскресіння з мертвих. Ісус Христос перед своєю смертю згадував і наголошував про це апостолам. Хоч найперше, про воскресіння переконалася сторожа, що була виставлена ворожими юдейськими провідниками, які боялися, щоб часом чогось подібного не сталося і потішали себе, що вони не дадуть застрашеним непереможним ляком апостолам, «викрасти тіло Господнє». Поки юдеї забезпечували гріб сторожею та були в міру спокійні відносно третього дня, про що згадував Ісус Христос за свого життя, нічого їм не допомогло, бо раннім ранком засяяло велике світло, камінь величезний відкотився від гробу, печаті залишилися на ньому, а Христос полинув до Небесного Отця. Юдеї залагоджували справу зі сторожею через велику суму грошей, мовляв, сторожі спали, а учні вкрали тіло (пор. Мт 28,12-13), хоч вояки боялися твердити про таке, бо за таке служіння їх чекала кара смерті. Але гроші зваблива річ і до сьогодні, бо ті, кому вдається, не соромляться також, неправедними шляхами здобути їх та поховати у банках чи у маєтках. Нічого не допомогли гроші та видумана неправда - Христос воскрес, переміг своєю смертю диявольську смерть, вчинену людському родові. Від цього часу ворота пекла подолані, ворота неба відчинені, спасіння сталося на землі, усі народи можуть із цього користати, освячувати та спасати свої душі заради Христового послання, його заслуг смерті та воскресіння, що він пропонує їх кожній небайдужій людині. Четвертий син із братів Макавейських так відзивався до царя Антіоха: «Ліпше померти від руки людей, коли хтось має надію в Бога, що він воскресить його знову; для тебе ж воскресіння до життя не буде» (2Мак 7,14). Отже, у глибоку давнину народ вірив у воскресіння з мертвих й відповідальність за життя перед Богом.

Це - велике щастя, могти присвоювати для себе заслуги Сина Божого, щоб освячувати свої душі та вдягатися у Божі чесноти. Трудно приймали віру у воскресіння Ісуса Христа його учні, хоч жінки їм твердили про це, бігаючи то до порожнього гробу Ісуса, де лежало покривало та судар із голови, то до учнів, яких бажали переконати та заохочували до віри й відваги вийти з укритих місць й побігти до гробу. Було очевидно, що усе змінилося, що тепер жорстокі юдеї в тривозі, а їхня пекельна завзятість та ворожість до Христа потерпіла поразку. Усе пропало, усе розвіялося як дим, щезли їхні певності і постулати немов пара на вітрі. Бог переміг, розп'ятий та понижений Христос став переможцем над смертю, темрявою, злом та ненавистю. Затріумфувала любов, світло, життя та добро, що їх можуть присвоювати та ними жити люди. Жорстоке нещастя та кривду перемінено на щастя та щиру прихильність. Тріумф Христа у душах його вірних - непереможний. Хоч Господь був прибитий до хреста цвяхами на руках і ногах, був проколений списом у бік, що аж вийшла кров і вода, покладений у гріб, зв'язаний полотнами, - усе переміг, ожив, воскрес, розірвавши пута смерті та гріховну диявольську завзятість. Кожна душа, кожна людина має не відкличну можливість поєднатися з Ісусом Христом. Звичайно, за нашу душу змагається злобний диявол, що пропонує її солодке й безжурне життя, а насправді - це «японське цунамі», що чинить гіршу шкоду, як сталася в Японії, бо, коли йдеться про матеріальні втрати, це - порівняно нічого, коли душа втрачає Бога. Бо одна душа має незрівнянно більшу вартість від усього створеного світу, очевидно, виключаючи покликані Богом до життя безсмертні душі.

Христос помер і воскрес задля кожної людини, щоб дарувати їй вічне щасливе життя, освячуючи та спасаючи її у своїй єдиній, соборній, апостольській Церкві. Дорожімо своєю Церквою, любімо її, шануймо наших наставників: Святішого Отця Венедикта XVI-ro, нашого Патріарха, Блаженнішого Святослава, Єпископів, священиків, ченців, черниць та проявляймо любов Христову між собою, мирянами, як брати і сестри Божого Сина. Щасливі ті, що слухають голосу своїх пастирів і не дають себе звести чужим підлесливим голосам. А чужих та підступних голосів сьогодні звучить дуже часто. Багато осіб видають себе й промовляють в ім'я святої Церкви, прошу вас, не слухайте чужих голосів, перед якими перестерігає нас Ісус Христос (пор. Мт 7,15). Слухаймо єдиного Пастиря, Господа нашого, що віддав своє життя з любові до нас. Не критикуймо своїх пастирів, молімося за них, уболіваймо за тими, хто покинув свою Церкву та ходить дорогами бездоріжжя поза своїм стадом.

Хай воскресіння Христове, його перемога над злом глибоко закарбується у нашому серці, щоб ми відважно, довіряючи нашому Господу, виходили переможцями над усяким засиллям диявола, світу та підступних людей. «Устане Бог, і розсиплються вороги його, а ненависники його з-перед його обличчя розбіжаться» (Пс 68,2).

Хай радість Христового воскресіння ввійде глибоко у серце кожної людини: дитяти, молодого й старшого віку! Хай духовна Господня сила так проймає людину, щоб жодне людське серце не було байдужим до свого спасіння! Усім бажаю добра і миру, злагоди й любові, довіри до Бога й надії на вічне щасливе життя! Хай здоров'я стане нагородою для вас, достойні сестри й брати!

 

Христос воскрес! Воістину воскрес!               

             Благословення Господнє на Вас!

 +Ігор

 

Назад

Архів новин