на піст і не тільки...

… Він кличе мене на бій, він кидає мені виклик, але я не прийму його, бо моєю ненавистю він живиться. Він дає мені зброю і, коли я борюся з ним його зброєю, тим сильнішим він стає, бо його зброя – ненависть і мій страх. Він не має наді мною жодної влади окрім тої яку я даю йому сам.

З первородним гріхом він став мною. Він завжди був і є частиною мене – моя ж мета не стати ним. Він мене провокує, бо це єдине чим він може мене вразити перший, але я не піддамся. Бо якщо я відповім агресивно – це буде початком мого занепаду, а потім буде важко повертатися.

Найбільшою його перемогою є те, що він переконав світ у тому, що його не існує. Світ, але не мене. Я бачу свого ворога в лице навіть коли він міняє свій облик.  Я буду боротися з ним, але не його  а своєю зброєю( яку мені дав Господь). Моя зброя це… ні – не любов. Любов не може бути зброєю, бо зброя нищить, а Любов творить. Моя зброя це спокій духа, бо без мого страху він не має форми, а без моєї ненависті він не має буття. Єдина допомога – молитва, бо лише молитва може дати нам силу і спокій духа. А сила духа у спокої і мирі…

<a href="http://risu.org.ua">Джерело публікації: risu.org.ua</a>