Та в Божому задумі є бажання, щоб людина перебувала в радості, радості повній. Тому  все робить, щоб людина прагнула за горизонти земного у даль вічного буття. Ця радість, за Божим велінням, ніколи і нічим не притемнюється, бо вона вища понад людські земні втіхи і невдачі, злети і падіння, бо її підставою є пізнання правди. А правда в тому, що рано-чи-пізно, у здоров’ї чи немочах, в достатку чи бідності, ми вершимо земну мандрівку і поспішаємо стати віч-на-віч перед Божим обличчям. Нас чекає Небесний Батько, і то настільки чекає, що й Сина Свого Єдинородного видав на жертвоприношення, як викуп за багатьох.

         Божий голос, - Слово Отця, об’явлене Сином Божим, сповняє людське серце невимовним трепетом,  ставить перед людиною  завдання – Богопізнанням сягнути вершини сходження. „ Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу” (Ів.17,14) – промовляє Христос, вказуючи людині на цю вершину. І хто слухає цього слова, береже його, і за цим словом плід приносить в терпінні, одержує винагороду: „А ту славу, що дав ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми”(Ів.17,22). Щасливою є та людина, що прагне тієї слави своєю вірою і покорою, своєю любов’ю і терпеливістю, надією і жертвенністю...

         „Я благаю за них. Не за  світ Я благаю, а за тих, кого Ти дав Мені – Твої бо вони (Ів. 17,9) – молиться Спаситель за своїх послідовників і скріплює їх своїм словом: „ Бадьоріться – Я переміг світ”(Ів.16,33). Переміг світ з усіма його спокусами силою Своєї любові  до людини, запалюючи цей вогонь любові у людських серцях. Переміг свобідним, добровільним власним жертвоприношенням за життя людини, бо так хотів її бачити в оселях Отця небесного.

         „Серце ваше хай не лякається ані не тривожиться (Ів.14,27),... бо Синові Людському треба багато постраждати і перебути три дні і три ночі у серці землі (Мт.12,40), - але Він воскресне! Обнадійлива радість від почутого  переповнює особливим трепетом людину, а її серце, окрилене цим трепетом, сповняється відваги і надії на милість Божественного Учителя. Така людина свою подальшу дорогу контролює Його словами: „Коли хто не перебуватиме в Мені, той буде відкинений геть, як галузка і всохне (Ів. 15,6).

         Христос воскрес! Цю вістку несімо у майбутнє, по всьому світу до ревних і цікавих, до люблячих і відважних, до скалічених спокусами цього світу, до байдужих і непевних у собі, щоб, за словами Івана Золотоустого, ніхто не залишився поза цією радістю.  Христос воскрес! – щоб торжествувала Правда, щоб ми сповнилися силою перемоги, щоб збагнули, що Христос і сьогодні воскресає у чистій і безгрішній душі.

         Веселімся і співаймо і даруймо пасхальну радість одне одному. Христовим привітом – Мир вам! - бажаю Вам, щоб прийняли цей мир усім серцем і щоб Ваше серце стало джерелом  правдивої радості. Хай Ваші близькі, разом з Вами  відчують Божу силу у своєму здоров’ї. Хай дім Ваш  сповняється  духовними і матеріальними  статками. А найбільше, хай серце Ваше завжди буде відкрите для Воскреслого Господа! Разом з апостолом Павлом не біймося повторювати слова: „Ми поховані з Христом через хрещення на смерть, щоб як Христос воскрес із мертвих славою Отця і ми теж жили новим життям”(Рим.6,4).

         Христос воскрес!                                                                                              Парох

Світле Христове Воскресіння.

 Світле Христове Воскресіння        00.00               Воскресна заутрення і Соборна Святкова                                                                                          Божественна Літургія.

                                                      9.00                Святкова Божественна літургія.

                                                     11.00               Святкова Божественна літургія.

                                                      17.00               Велика Вечірня.

Світлий понеділок                             7.00               Святкова Божественна літургія.

                                                         9.00               Святкова Божественна літургія.

                                                         11.00               Святкова Божественна літургія.

Світлий вівторок                                7.00                 Святкова Божественна літургія.

                                                          9.00               Святкова Божественна літургія.

                                                          11.00               Святкова Божественна літургія.

Увага!

Запрошуємо Вас дотримуватися карантину і приєднуватися до нас «наживо». Всі ці богослужіння транслюватимуться он-лайн  на нашій сторінці у Фейсбуці

на Страсний тиждень 

Страстний понеділок                       18.00               Літургія Напередосвячених Дарів

Страстний вівторок                         18.00               Літургія Напередосвячених Дарів

Страстна середа                             18.00               Літургія Напередосвячених Дарів

Страстний четвер                               9.00               Літургія св. Василія Великого з вечірнею.

                                                         18.00              Утрення Страстей.

Страстна П'ятниця                              8.00              Царські часи.

                                                          9.00              Велика вечірня з виносом Плащаниці.

                                                         17.00             Єрусалимська утрення.

Страстна субота                                13.00             Божественна Літургія Василія Великого з                                                                                        вечірнею.

                                                          По закінченні служби бажаючим буде                                                          освячено великодній кошик.

Увага!

Запрошуємо Вас дотримуватися карантину і приєднуватися до нас «наживо». Всі ці богослужіння транслюватимуться он-лайн  на нашій сторінці у Фейсбуці

               "Оце в Єрусалим ми йдемо і первосвященникам і книжникам виданий буде Син людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, і насміхатися будуть з Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, - але третього дня він воскресне!"(Мр.10,33-34) - з такими словами звернувся Спаситель до своїх учнів, щоб приготувати їх до серйозних випробовувань, щоб вселити до їхнього серця надію, щоб все, що чули  досі від свого Божественного Учителя, використали як поживу для духа, як драбину сходження до Царства Божого , Царства Небесного. Цей клич, ось через тисячоліття ніколи не тратить сили і залишається актуальним для всіх Христових послідовників, які у Ньому пізнали Правду, Істину і Життя. Відчули Його невимовну любов і бажання бачити кожного  в домі Отця Небесного такою великою ціною - бути розп'ятим на хресті, смертю за людські гріхи.

               Цьогоріч наша дорога за Ісусом зовсім не традиційна. Ми звикли до обов'язку великодньої сповіді, належного приготування великоднього кошика, посту, розписаного за категоріями кому і коли і що можна їсти. А поза тим  - співи, танці і веселощі, сварки і суди, втечі від проблем і клопотів, байдужість до ближнього, як набуті речі протягом прожитого року залишалися невід'ємною частиною людського побуту  в часі посту. Змінений ритм життя, через карантин від смертоносної загрози  коронавірусу, став напімненням для християн, що саме час Великого Посту  і є тим духовним карантином, через який пробуджується жага до духовного життя  - життя вічного, до якого і веде нас Спаситель. Головна мета карантину, який переживаємо майже весь час Великого Посту є бажанням зберегти життя, яке рано чи пізно добіжить до кінця. В цьому бажанні жити, яке стало епіцентром наших дій і думок, нашого відношення до ближнього, кожного життєвого кроку, ми не зауважили як у нашому  єстві ожив страший смертельний вірус, що поселився по гріхопадінню в людині -  страх. Його сила настільки могутня, що слово Богочоловіка -" Не бійтеся", залишилося поза людською увагою.

               Страх  - родоначальник великих змін і в людських взаєминах і в самій психології людини. Це страшна руйнівна сила, яка відбирає людині право довір'я, пошани і жертвенності. Калічить людину заздрістю і підступністю, лицемірством і жорстокістю, захланністю і непогамованістю у різних моментах життя. Тому устами Івана Богослова Господь подає людині від цієї недуги безцінне лікарсство:" Коли хто визнає, що Ісус - то Син Божий, то в нім Бог перебуває, а він в Бозі. Ми пізнали і увірували в ту любов, що Бог має її до нас. Бог є любов... Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі і ми на цім світі.  Страху немає в любові, бо досконала любов проганяє страх геть, тому, що страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові. (1 Ів. 4,15). Тому, в  часі цьогорічного посту нам випала можливість запізнати себе ближче, і силою Божого слова дати собі оцінку як християнину - хто для мене Христос? Наскільки переображуюсь я Його присутністю серед нас.

               Чи потребує людина ХХІ століття Ісуса - Учителя?  - закономірне питання для християнина. Якщо ж ми зробили крок за Ним , то зобов'язані Його почути! "Слухай Ізраїлю" - скільки разів Господь стукав до людського серця, вказуючи  на першопричину людського існування; скільки разів Ісус Христос  звертався до своїх учнів і звертається до нас:" Слухайте мене всі і розумійте... Хто має вуха слухати, хай слухає... Далі казав: " Те, що виходить з людини - те людину опоганює. Бо з середини , з людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидюще око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, -і людину опоганює"(Мр. 7,14-23). Відтак, щоб  ми могли скористатися Його місією, просить нас :" Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиреннй серцем..." ( Мт. 11, 29)  Та наше вухо, за словами апстола Якова, воліє чути  те, що приносить нам насолоду, всяку побрихеньку, яка інтригує до нереальних фантазій і наклепів, любимо лестощі і доноси, лицемірне белькотіння і похвалу.  А Божественний Учитель простягає невидиму руку, повну Божественної благодаті і подає надію: "Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною"(Об.3,20).

               Власне, у цій складній ситуції, в якій опинилася людина через загрозу життю від старшної недуги, номінальні християни зустрічаються з німим запитанням: " Якщо Бог такий добрий, то чому допустив таку загрозу людському життю?" Питання закономірне, бо досі людина  в Ісусі бачила Доброго і Люблячого Господа, Який приймає нас такими як ми є. Бо досі не хотіла почути Справедливого Суддю, Який застерігає своїх дітей словами:" Не кожен, хто каже до Мене "Гоподи, Господи!" увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі"(Мт.7,21).  Цими словами Всемилостивий Господь не кладе на людину печать засуду, ні, Він, як Божественний Лікар, поспішає людині назустріч з цілительними словами: " Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне"(Мт. 4,17). Мудрий Лікар, насамперед  дарує недужому надію. Тому вся наука Божественної Євангелії  сповнена запевнення про постійну Божу поміч тому хто бажає спастися. Скільки разів Щедрий Батько наголошує на найважливішому, про що має дбати людина: " Не журіться... Шукайте ж найпреш Царства Божого й правди Його"(МТ. 6, 31-33). Роз'яснює своїм дітям , що, живучи праведно, людина живе, щоб праведною і святою могла увійти до Царства Небесного.

                Ситуація з коронавірусом привідкрила реальну картину сьогодення. Бог - Життєдавець і Добрий, тому не є причиною  людської біди. Своєю справедливістю Господь допустив оце випробовування, щоб людина зрозуміла, що таке вийти за рамки вседозволеності.  Шаленіти від своїх "наукових звершень" хизуючись своїми смертоносними ідеями вакуумного переривання вагітносі, дослідами клонування людини, бути суддями, при пересадці органів, - кому жити, а кому відібрати життя заради нажави. Мільйонні абортовані душі, невинно вбиті при дослідах, померлі з голоду в цивілізованому суспільстві сьогодення  стали свідоцтвом страшної бездуховності - пустині без любові, криком про пімству, що волала до Божої Справедливості. У Божому допусті цей патологічний  страх за життя став викликом для людини - а про душу ти пам'ятаєш? А вона багато цінніша за тіло, бо вона безсмертна!  " Порох повернеться у землю, звідки взявся, а дух відійде до Бога, що Його Він дав"(Прп. 12,7). Відійде на суд, де чітко визначиться його постійне місце.

                 Непростий час переживають сьогодні християни. Звиклі до традиційних речей, змушені переглянути своє відношення до Бога. Зрозуміти, що метою людського життя не є підпорядкувати Христа під свої потреби, а жити з Христом і для Христа. Про це чітко наголошує апостол Павло у своєму посланні Галатам: "І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер - живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив і видав за мене Самого Себе"(Гал. 2,20).  Коли ж Тайною Хрещення, людина потверджує свою віру у Богочоловіка Ісуса Христа, то всеціло приймає Його слово - святу Євангелію. Що може допомогти нам у цій хвилині випробовувань, що може звільнити нас від кайданів страху перед смертю? - жива присутність Спасителя. " Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, - життя вічне той має. Я - хліб життя! Отці ваші в пустині їли манну, - і померли. То є хліб, Який сходить з неба, - щоб не вмер, хто Його споживає. Я  - хліб живий, що з неба зійшов... Якщо ви не будете споживати тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає, та кров Мою п'є, той має вічне життя, - і того воскрешу Я останнього дня... Хто тіло моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому"(Ів. 6,48-56) -  запевнює нас Ісус Христос.  Та зрозуміти і відчути цю злуку з Христом  може людина, що чує оклик Матері Церкви  - Святе святим. Не може собі дозволити на такий крок невільник гріха, бо перебуває у темряві беззаконня. Лише сердечне покаяння і тверда постанова розірвати з гріхом  стають відкритими дверима, якими може скористатись каянник і почути дорогоцінні слова Люблячого Батька, Який промовляє устами священнослужителя:" Прощаютья тобі гріхи... іди і більше не гріши".

               Живемо в урбаністичний час, де сокровенні речі християнства, утаємничену єдність з Спасителем виставили на яв перед очі невігласам, - людям не релігійним. Найпотаємніша зустріч з Ісусом у пресвятій Євхаристії стала традиційною буденністю. Пристуні на Божественній Літургії, часто споглядаючи за істинними причасниками дерзають і собі приступати до Божественного Вогню без найменшого внутрішнього горіння і приготування - "всі йдуть - йду і я". А Церква завжди старалась Літургію Жертви захоронити від різного роду нападок і суджень людей зі світу. У цій частині Богослужіння не дозволялось бути присутніми  навіть тим, що готувалися до Тайни Хрещення. У часі Богослужіння їх просили вийти з храму, тому і досі звучать слова "Двері двері  - в премудрості будьмо уважні". Прикро, що карантин виставив серйозний бар'єр у наші практичні стосунки з Господом, що глибоко віруючі практикуючі християни, які підходять до Євхаристійної чаші, стали об'єктом обмовляння. Що найстрашніше, що номінальні християни підтримують  ці нападки. Це закономірно, бо збагнути їм, що торкнутися Божественного вогню - запорука нашої віри, бо святе Причастя, з вище сказаного - запорука життя для віруючої людини. Так, за-для громадської безпеки, віруючі  готові дотримуватися вимог, але пошанування їхніх почуттів також має бути належним...

               "Осанна! Благословенний, хто йде в ім'я Господнє"(Мр.11,9) - через тисячоліття відчуваємо потужний оклик народу, що готовий був зробити Ісуса Христа царем. З яким болем серця мусів Господь приймати ці слова похвали, і, як серцевидець, бачити розлючену товпу, що кричатиме -"Розіпни Його" (Мр. 15,13). Долучаючись до єрусалимських дітей, стараймося чистим серцем і одними устами також славити Грядущого на страсті нашого ради спасіння. За сьогоднішніх обставин, залишаючись вдома на карантині бажаймо живої пристуності Богочоловіка у власному домі на зразок Закхея. І Він радо зайде до нас на гостину, лише б ми збагнули переміну, яка стала в житті Закхея, переміну, що має торкнутися як нашого серця, так і подальшого нашого життя!!!

                                                                                                                                                    о. Ярослав Чухній

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій оголосила заклик до загальної молитви та посту 25 березня.

“Закликаємо всіх віруючих звернутися до Всевишнього з молитвою про захист життя та здоров’я кожної людини, подання допомоги у боротьбі з пандемією, про лікарів та всіх, хто жертовно служить ближнім, про зцілення уражених хворобою, про мудрість і наснагу щодо вжиття практичних заходів для недопущення поширення коронавірусу в Україні та світі. Нехай Господь надихне кожного, особливо серед наділених владою, мудро і відповідально діяти щодо надання допомоги нужденним, хворим і особам літнього віку, розроблення плану підтримки самозайнятих осіб і тих сімей, які через карантин залишилися без засобів до існування”.

Джерело: synod.ugcc.ua

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. 

Парастас 15.12.2019 о19.30 в каплиці при церкві Всіх Святих Українського народу.

Чин похорону 16.12.2019 о 11.00 в храмі Преображення ГНІХ.

БАГАТІЙМО В ДУСІ

Час Великого Посту подарований дітям Божим для глибокого розважання над своїм життям, для переосвідомлення власних думок і побажань щодо майбутнього, над відношенням до суспільства, в якому їм також визначене місце. Час, в якому мусять розважити над силою своєї віри, якою будують взаємини з Всевишнім, а, відтак, пам'ятаючи, що без Бога не можуть нічого, щоб спробували через молитву осягнути поміч від Господа. Час, в якому виявляють свою любов до Нього через любов до ближнього, користуючись молитвою , постом і милостинею. Час, в якому актуальним є гасло - "Покайтеся", -щоб Божі діти себе пізнали у своїх немочах і гріхах, і, спізнавши власні недуги, поспішили назустріч Христу з щиросердечним розкаянням. Щоб мудро і корисно провести час Великого Посту, Христова Церква виставляє перед наші очі духовну Голготу, щоб, споглядаючи на Хрест і бачачи Розп'ятого Ісуса, ми - Його діти- могли постійно чути Божественні слова: "Прийдіть до Мене... - бо Я Господь Бог ваш, що держить свою дитину за правицю, й говорить до нього: Не бійся, - Я тобі допоможу"(пор. Іс. 41,13). І, озброєні таким словом, були завжди переможцями над гріхом. Щоб визначаючись з власним місцем як у спільноті так і в суспільстві, могли вгамувати свої постійні потреби і вимоги словами свого Учителя, що каже: " Син чоловічий прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати як викуп за багатьох"(Мт. 20, 28). Піст закінчився. Збудилося почуття очікування і приготування до Великоднього дня! Відбулась сповідь, до якої готовилися протягом посту і зустріч з Христом у Пресвятій Євхаристії. Та чи пережили ми цю зустріч з духовним трепетом і усвідомленням - "А чи гідні ми такої ласки?" Чи просто сповнили традиційну річ - бо треба висповідатися перед Пасхою? Відповідь на ці питання мусить бути првдивою і чесною, у згоді з власним сумлінням. Бо лише тоді можемо відчути і зрозуміти, що Христос у святому Причасті бажає зайняти місце у нашому серці. Хто з нас втішився цією ласкою Божою? Хто усвідомив, що це найбільший дар в житті людини - отримати право на прийняття Євхаристії, і, відтак, прагнути лише святості у щоденному житті? Це тільки та людина, котра не боїться терпінь чи випробовувань, а з гідністю і витривалістю, опираючись на віру іде вперед. З великою відповідалоністю вона ставиться до Христових слів: "Царство Боже силою береться"(Мт. 11,12). Щоб не спасувати перед труднощами до яких нас заохочує Христос, тут же попереджає, що Він з нами по всі дні аж до кінця віку, та готовий нам допомогати в тому випадку, коли бачить наші старання, нашу переміну до кращого. Саме визнання себе грішником і каяття за вчинене, не є достатнім для одержання Божого благословення, лише дія, в якій Господь бачить сповнення нашої обіцянки - поправлюся. Повертаючись зі сповіді з дарунком прощення, мусимо принести додому радість і спокій, бо викинули з серця роздратування і нетерпимість, злослів'я і неповагу до ближніх. Першими, хто має відчути нашу переміну - наші рідні, - дружина, чи чоловік, батьки чи діти. Вони стануть тими, що забажають цього скарбу, який ми принесли з храму після сповіді - Самого Ісуса Христа у своєму серці. Лагідність і смиренність, терпеливість і бажання завжди бути бажаними для оточення - це знаки Його присутності з вами.З Ісусом у свій дім несемо істину: - людина має бути скромною, бо це її природна риса; прадивою, бо уста брехливі - огида Господу, бо зло з язика - злочинство і переступ, зрада і прокляття. Бог хоче бачити людину щирою і мсилосердною, чесною і вірною в сімейному житті, бо Він бридиться лихими людськими думками, душогубами, розпусниками і злодіями, неправдивими людськими свідченнями, вигадками і богозневагою (пор. Мт. 15,19). Бажає бачити людину вдячною за увагу до себе, і відповідальною за тих хто потребує уваги... Ви прийшли додому з правом благословляти своїх найближчих, та й кожному, кому бажаєте змінитися на краще. Ви принесли додому Христову пораду: "Пильнуйте і моліться. щоб не впасти в спокусу...(Мт. 26,41); будьте милосердні і чисті серцем(Мт. 5,8) і нагорода нас чекає на небесах...

Ось ці піднесені руки на хресті, руки нашого Спасителя Бога Ісуса Христа, що готовий обійняти весь людський рід на землі, не силою, а сердечним проханням - звертається до нас і каже: " Віруйте в Бога, і в Мене віруйте... Коли ж у Мені ви перебувати будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, - і станеться вам"(Ів. 15,7). Дай Боже у великій радості зустріти нам Світле Христове Воскресіння... Парох

що в яслах лежатиме" (Лк. 2.12)

             За Божим благословенням, ми знову переживаємо приготування до великої події - народження Господа нашого Ісуса Христа. Як у побутовому житті, так і в своїх духовних пориваннях пробуємо пригадати що ми планували, заглянути до своїх сокровенних думок, щоб пізнати набутки прожитого року і, з їх належною оцінкою, побачити горизонти майбутнього. Майбутнього, яке мотивує до життя, до старань і поривів духовного збагачення. Пережиття свята, що вже на порозі нашого дому, що  стукає в двері нашого серця і є цим духоним вогнем - світлом, що  допоможе мудро святкувати Різдво  Богомладенця, відчуваючи свою причетність до цієї величної події.

             " Бо Дитя народилося нам, Сина нам дано; і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру..." (Іс. 9, 5) - тисячоліттями звучать пророчі слова пророка Ісаї. Слова істини, слова надії, що сповнилися для безчисленної кількості людей, які живуть на землі, слова - які сповняють багатьох очікуванням цієї благословенної хвилини.

              "Христос рождається" - звучать переможно слова християнського  привіту над планетою! І невимовне світло осяяло вселенну, світло - яке стало доступним для людей, які в темряві ходили і сиділи в краю тіні смерті (пор. Іс.9 ) Збулися пророчі слова Ісаї - Божественний Син поміж людей, і чуємо Його оклик:" Не бійтесь", бо високою ціною оцінені Всевишнім (Лк. 123,7); "Прийдіть до Мене"- і серце ваше сповню миром і спокоєм  (пор. Мт. 11,28);   "Дам вам мову і мудрість", щоб завжди були переможцями над противниками (пор. Лк. 21,15); "Синами Вишнього назветесь", як серце ваше стане джерелом любові і добра (пор. Лк.6,35). Народився, щоб страх прогнати і вселити надію на вічне життя,  оживити у серці людському правдиву радість від життя, щоб вся земля і ті, хто живуть на ній,  співали для Господа і благословляли Його Ім'я. Христос рождається, щоб переповнившись цією подією, кожна людина відчула Божественну благодать, яка направляє її на дорогу добра і праведності, поміркованості і терпеливості, любові і поваги.

             І для нас лине цей привіт - "Христос рождається", -  щоб в нашому серці знайшлося місце для Нього, для Богомладенця Ісуса Христа, щоб своїми духовними очима змогли побачити і пережити прихід Спасителя на землю. Тому поспішімо за Йосифом і Дівою Марією до Вифлеєму. Відчуймо серцем людську байдужість, з якою вони спіткнулися в хвилину випробовувань. На увагу і турботу, любов і відповідальність Йосифа щодо Діви Марії, яка ось-ось мала  стати джерелом Божої об'яви світові. Глибоко віруючим серцем спробуймо відчути себе присутніми при вході до стаєнки, звідки неприродне світло готове було освітити всю вселенну. Разом з пастушками вбіжімо до стаєнки, щоб побачити  Бога сильного, Князя миру, народженого Богомладенця Ісуса, щоб у своєму емоційному піднесенні разом з небесним воїнством могли заспівати: " Слава на висотах Богу, і на землі мир, в людях добра воля"(Лк. 2,14). В цьому Вифлеємі - домі хліба, за словами Святійшого отця Франциска, народжений Христос стає для нас дуже близьким і відчутним як істинний Хліб, що дає життя світові ( пор.Ів.6), Який нічого не забирає Собі, а лише жертвується, щоб ми мали життя вічне. Дає нам силу  і право вибору...

             Христос рождається! - вітаймо одне одного і кличмо на запропоновану Господом дорогу спасіння. Кличмо, без найменшого сумніву - чи нас хтось чує і пам'ятаймо що християнська спільнота, на зразок Лота, покликана долати духовну неволю - сьогодення рішучістю і певністю у Божій допомозі, і кожен член спільноти повинен долати спокуси, користаючи живою присутністю Небесного Учителя і Лікаря у своєму серці. Приймімо сердечні слова вітання Франциска, папи Римського і відкажімося від всього, що не є потрібне, а ненаситність і надмірність, скупість і байдужість, жадібність і захланність  обернімо в милосердя і любов і Бог миру буде завжди з нами.

             Христос рождається! - і хай це свято Різдва Христового буде святом Вашої душі. Хай дім Ваш стане Вифлеємськими яслами, біля яких зібралася Ваша сім'я, Ваша родина! Хай щиросердечна Українська коляда з Ваших вуст засягне двохтисячолітньої давності і злучиться з ангельським співом. А з неба Освячуюча ласка сповнить Вас кріпким здоров'ям душі і тіла, щоб завжди тішилися своїм духовним багатством і упіхами у щоденній праці.

  Христос  рождається!                                                                                                                                                                                                                                        Парох 

  Велично на душі, коли сонячні промені весни, торкаючись землі, і всього, що на ній,  оживляють і наповнюють життєдайної сили землю, кожну рослинку, деревину, кожну грудку землі. І як би войовничо не боронилась холодна пора  мусить відступити справедливості - їй на зміну приходить життєдайна пора весни. Благо, коли вміємо тішитись кожною хвилиною життя, коли серце повне подяки Господеві за радісні пережиття і запевнення, що Він з нами щохвилі як ми Йому довіряємо. Ідилія почуттів!

  Переживши довгий час Великого Посту, час духовного оновлення, ідемо своїми думками за Страдником, який двигає на Голготу свій хрест. Сповнюємося жалем та неспокоєм від трагізму подій, на зразок страху самих учнів Христових, які перейнялися страстями Христовими. Перемагаючи цей відчай  готові разом з Марією Магдалиною повторити слова: "Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали"(Ів. 20, 13). Та, збудовані Христовою наукою, оживляємося  надією, що духовний тягар, покладений на плечі в час страстної седмиці, скоро мине і радість від світлого Христового Воскресіння огорне нас величною пеленою емоцій.

  " Де ви його поклали?" - у цьому відчайдушному запитанні Марії Магдалини - крик сьогоднішнього людського суспільства, що потерпає від беззаконня, від неспроможності протистояти несправедливості, жадібності, брехні і лицемірству. " А ми сподівались були, що це Той..."(Лк. 24, 21), що має визволити нас, часто кричить людський розум, що зустрічається з нахабством і насильством, цинізмом, який, прикриваючись голосними гаслами, плюндрує і так спустошену душу. І така скривджена  душа гучним окликом сьогодення промовляє :"Якщо Бог є, чому таке допускає." В цьому відчаї забуває,що Господь поставив людині мету - щоб осягнути вічне життя в Бозі, треба постійно воювати з силами пекла. Християнин сам має визначатися з пріоритетами життя в дусі Христових настанов, а не спокушатися на ідеї світу.  Бо інакше номінальний християнин перестає розуміти Христа, і, уповаючи на сильних світу цього, готовий йти за Варавою, а не за Ісусом.

  Христос воскрес! Цей переможний оклик, повний духовної радості, сьогодні приймає кожний християнин, відчуваючи себе найщасливішою людиною, причетною до цієї події. Ділиться нею з найближчими друзями, даруючи поцілунок миру і силою своєї молитви стверджує, що ніщо і ніхто цієї радості нездатен відняти. Найбільші випробовування і пережиття перенесені християнами є знаком відданої любові у відповідь на любов, що струменіє з хреста Христового.  Відкритий же гріб і світло з нього - від Воскреслого Ісуса -винагорода за цю любов. Приймімо цю винагороду, щоб збулися слова Богочоловіка:" Бо де скарб ваш, там буде і серце ваше"(Лк. 12,34).

  Христос воскрес! Це  свято торжественно і переможно крокує по землі. І хто відкрив своє серце,  постом і молитвою приготував його у храм для Господа, сповнюється цим торжеством, зрос- тає у відвазі, цінує свою приналежність до цього торжества і всеціло приймає Боже благословення, зігріваючись Божою ласкою і благодаттю. Саме їх нам сьогодні якнайбільше потрібно; коли загроза нападу  ворога на Батьківщину не згасає, коли матеріальна вбогість сягнула апогею і діти своєї землі так легко покидають рідну землю, шукаючи матеріального статку. Так варто сьогодні почути переможний оклик Воскреслого Господа: " Чого засумнівався маловіре, чому тікаєш від труднощів, а не борешся за справедливість і право на своїй Батьківщині? Коли ти зімною - досягнеш успіху як в майбутньому так і в сьогоденні. Будь певний у нашій близькості і памятай: "  Я переміг світ!" Такою певністю хай струменіє звернення - вітання нашим воїнам, що стоять в обороні батьківщини, щоб зростала їх ревність і любов до отчого краю, відповідальність і відвага за майбутнє України.

  Христос воскрес! А з цим привітом бажаю, щоб свято Христового Воскресіння залишило незгладний слід у серці кожної людини. Дай Боже й нам, на зразок Емауських апостолів, пережити зустріч з Воскреслим, щоб очі нашої душі завжди споглядали Спасителя, а серце палало від кожного слова почутого зі сторінок Св. Євангелії. Відвагою хай горить наше серце, коли несемо вістку про Воскреслого для світу. Хай вирозумілість і родиннна любов, злагода і душевний мир будуть запорукою міцної української сім'ї, а діти наші зростають у любові і пошані до рідного краю в мирі і достатку.

Христос воскрес! 

Воістину воскрес!       

Парох

            Ось  ми знову на порозі надзвичайної події - празника празників - світлого Христового Воскресіння. Того торжества, що є запорукою всіх інших християнських свят у році. Тому  Мати - Церква так ретельно готувала і готує своїх дітей  щорічно переживати це торжество, щоб залишалась не лише пам'ять про перебіг свята, але й, щоб щось суттєвого змінилося в житті кожної людини, бо за побутовим приготуванням до Великодня частенько губимо найголовніше - яка ж причетність моя до цього свята? Чи лише прославляти Воскреслого Господа піснепівами, чи почути і пережити трагізм Христових страстей, а, відтак, відчути Силу Христового тріумфу -  Воскресіння з мертвих.

            Тому, з перших кроків Великого Посту Церква заохочує своїх дітей піснепівами вечірнього богослужіння поквапитись сповнити своє тіло стриманістю, звільняючись від злоби і агресії, чванливості і лукавства, силою молитви слізно просити Бога прощення від гріхів, щоб стати учасниками небесного царства. "Бо коли діти покинуть Закона Мого і не будуть держатись наказів Моїх, коли ізневажать настанови Мої... тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами - їхнє беззаконня(Пс. 88, 31-33)". Власне, ці піснепіви спонукують християнина роздумувати над власними вчинками, бачити руїну свого життя через ігнорацію Божих законів та розуміти, що час посту це духовний подвиг в якому очищуємо душу, приборкуючи тіло стриманістю в їжі і у всяких пристрастях.  А винагородою за таку працю буде відчуття насолоди від набутих духовних чеснот, від чистої і безкорисливої любові, та сердечного бажання пережити страсті Богочоловіка і гідно зустріти святу Пасху.

            У вівдповідь на Христові запросини - покайтеся, бо приблизилося царство Боже, впродовж Великого Посту християни подумки поверталися поглядом у прожите, щоб збагнути його зміст, належно оцінити кожний крок життя Христовими настановами. Переживали вчинене, щоб повним духовних сліз серцем промовити: "Щиро каюся за кожний гріховний крок, за кожне плюгаве слово, що вийшло з моїх уст, за кожну спокусу, якою заразив ближнього, за сумніви і маловірство, які терзали мою душу, за хтивість і розбещеність, за лінивство і скнарість, за байдужість щодо ближнього, - чи то батьків, чи знайомих і тд." І лише духові сльози , які вилились болем від власної самооцінки допомогли християнину скласти живу обіцянку - більше не вертатися на дорогу гріха і беззаконня,- сповнили снаги бути правдивими воїнами у боротьбі за майбутнє - воскресіння з мертвтих. Такою нелегкою дорогою обнови людина  повертає свій погляд на душу, що кличе до Господа:" не засуди мене Боже, до пекельного вогню...але даруй мені, що з плачем прошу краплину твого чоловіколюб'я і помилуй мене".

            На завершення цього великопосного подвигу Церква приводить нас до Витанії, щоб побачили і відчули повноту Господньої  винагороди за правдиве покаяння у воскреслому Лазарі. Щоб усі разом почули голос Спасителя -" Лазарю - вийди сюди" (Ів. 11,43),  і зрозуміли Його настанову: "Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті що почують оживуть"(Ів. 5, 25).Найкращим знаком того, що ми почули Христа буде, якщо разом з юдейськими дітьми сповнені Духа Святого закличемо Ісусові христові, що тріумфально входить до Єрусалиму:"Благословенний, хто йде в ім'я Господнє, осанна на висотах".

            " Господи, як багато я вчинив кари гідного перед Твоїми очима, беззаконням  своїм збудував в собі вежу безумства. Стріли ворога направив на себе, бо змаліла надія моя на Тебе, бо молитва моя не з глибини мого серця. Хоч знаю, що тяготи світу Ти взяв на себе ради нашого спасіння і ніколи не дозволиш спіткнутися праведнику, страхи обіймають мене" - молитва для кожного з нас, в кого в серці  уповання лише на Господа.  Такою молитвою увійдімо у час страстного тижня і спробуймо власне "я" відсторонити  словами молитви:" Хай мовчить всяка плоть людська, хай стоїть зі страхом і трепетом, і ні про що земне собі не помишляє. Цар бо над царями і Володар над володарями приходить, в жертву Себе принести і Себе дати на поживу вірним...".

                                                                                                                                             Парох

Сценарій вертепу

2018р.

Ідейний зміст та сценарій(деякі вірші використані з інших вертепів) - Зоряна Чухній

Дійові особи 

Звіздар 1.

Звіздар 2.

Ангел 1.

Ангел 2.

Ангел 3.

Ангел 4.

Ангел 5.

Ангел 6.

Ангелятко 1.

Ангелятко 2.

Ангелятко 3.

Ангелятко 4.         

Чорт

Біда

Ірод

Воїн 1

Воїн 2

Князь Володимир

Андрей Шептицький

Омелян Ковч

Козак 1

Козак 2

Козак 3

Смерть

Пастушок 1

Пастушок 2

Пастушок 3

Пастушок 4

Пастушок 5

Коляда  "Во Вифлеємі"

Звіздар 1
Слава Богу! Добрi люди, з Вифлеєму ми iдемо. 
I ступаємо усюди, звiстку радiсну несемо.

  Що за диво, за предиво - ясність серед ночі!

  Промінь з неба до землі, засвітив нам в очі.

Звіздар 2
         В променях світла - ангельські лики літають

            " Слава на висотах..." - гімн  святий співають.

            Про Дитятко Боже, що землі діткнувся,

            Що заради людства так упокорився.

Звіздар 1
            Не в царських палатах Господь появився

            У біднім вертепі світу об'явився.

             Маленьким дитятком ручки простягає-

            У матері Діви  уваги благає.

Звіздар 2

             Дає людям зрозуміти, що таке родина,

            Що народження в сім'ї щаслива  година.

            Що опіка над дитятком  для батьків розрада-

            Життя Йосифа й Марії - їм добра порада.

Пастух 1 

           Добрий вечір, люди добрі! 
          Ми – з Галичини. 
          Йдемо по всій Україні, 
          Дочки і сини. 

Пастух 2

         Нас ростила Україна

         Ми її сини

         У тяжку страшну годину

         Піднялися ми.

Пастух 3 

         Йдем від хати і до хати, 
         Із села в село 
         Розбудити рідний нарід 
         Ворогам назло. 

Пастух 4 

         Ми прокинулись в півночі – 
         Світ неначе дніє, 
         Сяйво осіяло очі. 
         О Боже, що діє? 

Пастух 5
         Вмить і Ангел постав ясний 

         Нам вість сповіщає: 

Ангел 1

Мир тобі, українська родино!

Хай святиться тут Боже ім'я,

Хай панує між вами щоднини

Щире слово і правда свята.

Годі смутку, вам радість звіщаю,

Що Месія на землю прийшов!

Що в вертепі у яслах на сіні

Народився від Діви Марії

Тож радійте, сини України,

Прославляйте Малятко - Христа!

Чорт

Кого я бачу?! Знову, друже,

В нас перетнулися шляхи.

Широкий світ, але не дуже,

Видать, прийдеться разом йти.

А ти і далі все воюєш?

Борець за правду і красу?!

Чого шукаєш? Чом бунтуєш?!

Хоч ріж - ніяк того не втну.

Ангел 1

Добро, красу сліпому не побачить,-

Як правди молитов -  глухому не почуть.

Чорт

Та перестань, я знаю, що то значить:

Краса, добро, Усе це каламуть.

Бо лиш тоді життя чогось вартує,

Коли в кишені в тебе зайвий гріш,

Коли ти не бідуєш, а пануєш!

Хіба не так?

Чого ж бо ти мовчиш?

Що дасть добро, яка від нього рада?

Кому? За скільки ти його продаш?

У світі золото - єдиний Бог і влада!

Йому вклоняються і бідний і богач.

Ангел 1

Твій бог сьогоднішній,  бо завтра втлін зітреться,

Безсмертна є лиш велич людської душі.

Чорт

Пусте! Побачим хто з нас посміється!

Коляда  "Дзвонить дзвінок"

Ангел 2
Підіймайте край козацький – 
Христос ся рождає! 
В час нелегкий для України, 
У важку для всіх годину 
Йдіть від хати і до хати 
Розносіть добру новину, 
Що Христос – спаситель світу 
Народився нині. 
Засіяла зоря ясна в небі України. 

Ангелик 1 

Не лякайтесь, не смутіться,

Сину Божому вклоніться!

До вертепу поспішайте,

Сина Божого вітайте!

І всім людям говоріть,

Що Христос прийшов на світ!

Пастушок 6

Весь світ нині звеселився, 
Бо Син Божий народився, 
І Ви, браття, звеселіться, 
Рожденному поклоніться. 

Пастушок 7                                             (Появляються козаки)
Ви козаки славні, 
Скажіть, бо не знаю. 
Скажіть мені, любі друзі, 
З якого ви краю? 

Козак 1
Ми козаки  із-за Дніпра, з Великого Лугу. 

Запорізька Січ стара впала в важку тугу. 
Довгі ночі, довгі дні Січ в могилі спала, 
Але вчора в небесах зірка засіяла. 

Козак 2

Як на нас той блиск упав, Кіш почав збиратись

Отаман тоді послав нас, щоби дізнатись: 
Як живе народ наш, козацька родина, 
Чи панує, чи бідує Вільна Україна. 

Козак 3
Ми зібрались і підемо, аж до Вифлеєму 
Свою долю розповімо Богові своєму .

Нема влади у державі – розпусні сини 
Сплюндрували Україну гірше сатани. 
Правда ходить обідрана, брехня вередує, 
А над дітьми козацькими зло й біда панує. 

Біда

Я вас добре усіх знаю 
Я вас мучу, пригинаю, 
Всі достатки забираю 
Ані латки не лишаю.

В небі зірка засіяла, 
Тут би і радіти, 
Та холодні батареї, 
Дорогі кредити. 
 Я Біда - руїна -

Всіх поставлю на коліна.

Я вчиню роздор між вами,

Як між руськими князями -

І тоді вам буде

"вільна Україна самостійна".

Відкрию київські ворота, 
Як прийде з Москви голота. 

Ангел 3

Мовчи, Бідо

Ми не прийшли тут сумувати,

А Месію прославляти.

Бог мене сюди послав,

Щоб я всіх охороняв.

Стеріг і в хаті, і на полі

Людей від всякої недолі.

                                             Входять Ірод і воїн

Воїн 1

Всім враз струнко повставати

Ірод - цар іде до хати!

Воїн 2

Що то за шум, чого всім треба?

Козак 1

Новина в нас є непроста

Сьогодні славимо Царя - Христа

Козак 2

А Ірод нам не цар

У нас свій є Неба Володар!

Воїн 1                                 звертається до Ірода

Мій царю так сказати треба:

Тут всі, хто чесний - проти тебе!

Ірод

Що за крик такий зробили,

Може царя Ірода зганьбили?

Воїн  2

Мій царю, кажуть, що новина-

Зродила Діва Сина          здивовано

Месію, начебто -Царя усього світу!

Обіцяного в заповіті.

Ірод

Який там цар? Ха - ха! Зуміли розсмішити.

Що за диво нині з вами?

Я царем є над царями!

Воїн 1

Царю мій! З України

Прийшли три мудреці, котрим відомо,

Що народився новий Цар

Новий земний володар.

Ірод

Хто? Що? Месія? Цар?

Чи ти , може, помилився?

Тож зараз же мерщій

 Поклич до мене мудреців.

Коляда  "Три славнії царі"

Звіздар 1

            Через віки до Вифлеєму поспішають

            Царі і мудреці і просто пастушки.

            Дитятку Божому поклін складають

            Від серця чистого і щирої душі.

             І з України з щедрими дарами

            Ідуть достойники, борці за волю.

            Що вели люд нелегкими шляхами

            Щоби відстоювали віру

            Й боролися за кращу долю.

Князь Володимир

На Сході зоря засіяла

І дорогу нам показала.

Ми дари з собою взяли

І дорогу цю нелегку

                               подолали.

Щоб вклонитись тій Дитині,

Що родилась в Палестині.

Щоб Йому подарувати

Все, що  можем тільки дати.

Святий Рівноапостольний

Князь Володимир Великий

Руси - України я хреститель

Мій народ у темряві довго блукав

Поки правдивої віри я не впізнав.

До Тебе, мій Христе, свій народ я привів

Щоб Ти, Господи, його благословив.

Тобі поклін ми низько складаєм

І шляхом Твоїм ми іти обіцяєм.

Андрей Шептицький

              Я Андрей Шептицький

                Я для українського народу

                Не жалів достатку свого.

                Я віддав усе, що мав,

                Щоб народ з колін повстав.

                Прагнув я, щоб могли вчитись,

                Лікуватись і молитись,

                Щоб усе своє лиш мали 

                І чужинцям щоб не слугували.

               Щоб молились щиро Богу

               І не зраджували роду свого.

               Як лиш міг, я їх повчав,

              Лиш би кожен з них

              У царство, Господи,  Твоє попав.

Омельян Ковч.

           Я Омельян Ковч.

           Для Тебе Господи у дар віддав,

            Своє життя, - коли людей спасав.

            Слугуючи для спраглих правди і пошани;

            Щоб віру зберегли, не зрадили,

                                   і в радість Господа попали.

            Слугуючи своїм життям,

            Покликаних я рятував від смерті.

            Я, Омелян, в Майданеку,

                                   для ближніх слугував.

            Твою любов їм дарував.

            Я вчив їх, що Тебе любити -

            Це пам'ятати  заповідь Твою:

            Як хочеш з Богом вічно жити

            Не бійся всім своїм життям

                        лише добро творити.

Iрод:

Що ж, - ідіть, ідіть у Вифлиєм 
І царю вклоніться, 
А назад вертатемите- 
сюди поверніться. 
Вкажете мені путь 
Куди йти треба 
Бо вклонитись Цареві тому 
У мене велика є теж потреба. 
               (Царі виходять) 
Відколи вчув я цю новину, 
Не маю в серці я спочину. 
Я не можу цього знести! 
Я зітру цього Месію, 
Бо трон мій царський забрати він не сміє! 
Один я цар тут, володар всього краю. 
Царя дитяти я не знаю i знати не бажаю! 

   (до воїнів) 
Гей, воїни мої вірні, 
Ви завжди мені покірні 
Своїх коней сідлайте 
І в місто Вифлеєм поспішайте, 
Всіх маленьких дітей повбивайте! 
Всіх беріть, всіх в’яжіть! 
Всіх до ями садовіть! 
А мале дитя в яскині 
Мусите знайти ще нині, 
Кожен хлопчик до двох лiт, 
Хай загине - так зробiть! 

Воїни:

Твiй наказ святий для нас, 
ми виконуєм в цей час! 

Iрод:

А між ними певно й він, 
Знайде свій смертельний згин. 
Бо інакше - всім вам смерть! 

Смерть: 
О! Хтось закликує за мною, 

Ірод

Смерте люба, смерте мила,

Ти завжди мені служила.

Смерть

Я?  Тобі?

Що за несенітниці такі?

Ірод

Тиж косила ворогів,

Всіх, кого я повелів.

Смерть.

Я косила ворогів?

Мені ж навіщо це потрібно?

З цією місією ви самі        

Справляєтесь і так сумлінно.

Вбиваєте  заради влади,

Заради грошей  і через злість  

Усіх, хто став вам на дорозі

Ви!

Ви знищуєте всіх!

Якщо мало вам цього здається,

Людська кров тоді у війнах ллється,

Кажете на мене, що Я винувата,-

Щоб усі злочини свої приховати.

Ірод

Ти що таке говориш?

Та як ти смієш?!

 А твоя,

Смерте, місія тоді яка?

Смерть

Я людей, які вмирали,

У Царство Боже проводжала,

А кому не пощастило, за життя не заслужив-

То старалась заспокоїть.

А тепер ти глянь на мене....

Дивлячись, як сотні гинуть,

Як вбиває брата брат

В розпачі моя душа кричить,

Гірко плаче і  ридає.

Я капюшоном очі накриваю,

І сльози від людських очей ховаю.

Людей, щоб знали ви, -я не вбиваю,

Лише у вічність я їх проводжаю.

Ірод

Ти, смерте добре знаєш-

Я лиш хочу панувати

І не сміє тут  ніхто

Мені заважати!

Я думав ти мені служила -

Всіх косила ворогів,

А якщо ти кажеш "ні"

То нащо коса тобі?

Смерть

Коса, кажеш, нащо мені?-

Дорога в рай...

Давно вона вже заросла травою.

Анґел 4

Не тішся, Iроде лукавий, 

Нажився ти лихої слави. 
Ніщо безкарно не пройде, 
І нічого не зникає, 
І над катом кожним 
Меч долі звисає. 
Невинних  дітей ти повбивав, 
Та скоріш душу Свою загубив. 

Тож знай, що Месія не вмер - Він живий! 
Ось тобi й новина: 
Межи дiтьми, не вбито Божого Сина! 

Iрод:(з розпачем)

Що?!! Бунт, зрада!!! 
О Смерте, Смерте моя мила... 

Смерть

Я думаю - ти зрозумів

Христа тобі не подолати

Коли життя в ім'я Христа

Святі готові віддавати.

А час твій вже прийшов

Сьогодні мушу тебе взяти.

Ангелик 2

Доволі мучилась Вкраїна 
Та на Голгофу йшла. 
Від крові земля почорніла, 
Напилася свята земля. 
А ви, воїни, спиніться! 
Поряд мене станьте! 
Той, хто народився Це Господь 
Мечем Його не карайте! 

Звіздар 2

Скільки буде їх - царів, зрадників і лицемірів,

Лідерів і партій різних главарів,

Які законами своїми народ пригинають,

Бо заповіді Божі виконувати не бажають.

Ангел 5

А ви до Бога всі зверніться,

В покорі Йому поклоніться

 І станеться по вашій волі, -
Ще діждете щастя й долі, 
Правда кривду переможе! 
Вислухай їх просьби, Боже! 

                                  Коляда  "Небо і земля"

Анґел 2

Сьогодні поборено зло, лютий цар вiдступив 
Звалив його спiльний до волi порив.

Анґел 3

Хай згода й любов помiж вами панує,

Хай справами вашими серце керує,
Хай злоби i заздростi згине отрута, 
Щоб Iрод нiколи не змiг повернутись! 

Ангелик

Кожен з Вас щоб пам’ятав,   

 Як важко Ірод умирав.
Він не хотів по правді жити,  
Бога не хотів любити, 
Все в гріхах бенкетував, 
Злому душу продавав, 

Ангелик 3

Шляхом Ірода не йдіть, 
До Бога ви ся поверніть, 
То Вас Бог буде любити, 
Буде Вас благословити, 
Пошле Вам щасливу долю 
І удома, і на полю. 

Ангел 5

Українському народу 
Дай Бог щастя і свободу, 
Для народу і для краю 
Сили і добра бажаю! 

 Пастушок 5: 
А нинi ми разом Iсуса вiтаймо 
I славу во вiки Йому заспiваймо. 

Анґел6:

 Прощавайте, мир в цій хаті 
Щасливі будьте і багаті, 
Майте волю добру, гожу 
Тільки вірте в ласку Божу 
Ласка Божа вас спасе 
Край і нарід піднесе!

Коляда "Бог Предвічний"

"Ми знайшли Месію (Ів.1,41) " - втішалися рибалки своєю зустріччю з Ісусом - незвичайним Чоловіком, Знавцем їхніх життєвих доріг. Вони радо відгукнулись, прийнявши Його запрошення. Пішли за Ним і, довіряючись Ісусові, віднайшли для себе певність в майбутньому, відвагу до життєвих перемін, радість від живої присутності Господа у їхньому серці." Ми знайшли Того, що про Нього писав Мойсей у Законі й Пророки - Ісуса, сина Йосифового із Назарету" (Ів. 1,45) - несуть цю вістку Христові вибранці протягом тисячоліть по всій земній кулі, заохочуючи людей відкрити свої серця для Господа, що приходить повсякчасно до людства, відкриваючи їм дорогу до Царства Божого, Царства Небесного. І велике благо якщо хтось цей поклик почув, прийняв до свого єства і впізнав силу Божої благодаті, яка допомогає кожній людині в лабіринтах сьогодення жити так, щоб у побутовому житті живою була її душа. Щоб і ми тішилися таким повсякчасним віднайденням для себе, під кінець прожитого року Церква Христова приготовляє своїх вірних ще раз переживати містерію Божого приходу на землю - народження Господа нашого Ісуса Хритса. На зразок псалмопівця Давида, що розмовляючи з Господом просить , благає визволити недосвідчену, нужденну, пригнічену думкою про шеол людину від кайданів гріха. Бо, власне, такою є місія Богомладенця, щоб живою була людська душа.Сповнені благоговіння, особливого емоційного піднесення, майже в дусі ейфорії кличмо разом з пророком Іссаєю: " З нами Бог, розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог" (Іс. 8-9), і дякуймо Господеві за Добру новину, що пропонує нам визволення, що відкриває наші очі бачити небачене, що вводить нас у рік Господнього помилування. Бо саме для цього приходить Боже Дитятко на землю - символ Божої любові і милосердя до людей, щоб вони могли скористати цими дарами, дотримуючись Божого Слова і переображуючись силою Божого Закону." Слава Богу на висоті, і на землі мир, в людях благовоління(Лк. 2, 14) - так вітало небесне воїнство цю тайну Всемилостивого Бога, Його воплочення і приходу на землю. Вся вселенна, весь видимий і невидимий світ стали причасниками цієї незбагненної події, в якій довершувалася Божественна обітниця щодо людини. Тому не могла в тій хвилині стояти осторонь сама людина. Ангельські сили понесли цю вістку простим пастушкам, які не мали в своєму серці фальші і підступності, не були заражені славою і грошолюбством, зажерливістю і егоїзмом, не були розбещені розкошами і хтивістю. Власне вони своєю душевною простотою радо прийняли слова ангела: "Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику... Дитинку сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме"(Лк. 2,10-12). Цей клич ніколи не втрачає своєї сили. Як колись почули його пастушки, так і в двадцять першому столітті він запрошує людину іти на зустріч Богодитятку, щоб себе віднайти, свою ідентичність, усвідомити власну гідність, щоб відкрити власні можливості і моральні цінності, щоб скористатися належним чином спасительною місією Богочоловіка.Духовними очима погляньмо до цієї стаєнки - вертепу. Насолодімося невичерпним і невимовним Світлом з ясел, яке просвічує людське серце Істиною. Станьмо поруч ясел разом з Дівою Марією і з Йосифом Обручником і відчуймо силу сімейного духа. Бо хоче Всемилостивий Бог, щоб у цьому Вифлеємському вертепі ми побачили сімейну ідилію, відчули і прийняли материнську любов Богоматері і втілили її у власні сім'ї. Перейнялися духом відповідальності і заступництва, духом батьківської опіки за родину від Йосифа Обручника і внесли ці цінності у власні сім'ї і родини. Це буде запорукою перемоги правди над зневажанням сімейних цінностей, перемоги над духом розбещеності і злоби, який нав'язує неприродні, чужі природі речей середники задоволення хтивості і вимагає їх узаконення у людському суспільстві. Церква нас зобов'язує відстоювати цінності сім'ї, щоб пережити трагізм і кризу суспільства які руйнують фундамент сімейного життя."Веселіться праведні, радійте небеса, тремтіть радісно гори, бо народився Христос... Сам Бог в тілі об'являється тим, що спраглі очікування Його обітниці. Вам бо належить з ангельськими хорами величати Безпочаткового, що Своїм рождеством починає пору спасіння людського роду. Вам бо належить похвальними піснями величати ту, що знищила первісне прокляття Єви - праматері, котра, носячи в своєму лоні Невмістимого, незгораючи і залишаючись Дівою, стає захистком кожній, спраглій Царства Божого людині. Не опустімо увагою того, кому випала місія бути Обручником Діви Марії, який, своєю скромністю і відповідальністю, смиренністю і покорою, своєю святістю життя нас заохочує -посудину свого тіла чесно берегти для Господа, нехтуючи земними речами збагачуватися небесними" - це голос Матері - Церкви, коли в час святкових богослужінь звертається до нас, своїх вірних збагнути силу цього торжества.Ділячись різдв'яною просфорою при святковому столі, підносьмо молитву - пісню хвали Народженому Ісусові Христові, щоб відчув наше бажання перетворити власне серце в затишні ясла для Богомладенця, ділімося сердечною любов'ю, і пам'ятаймо в своїх думках ближніх, яких немає з нами, але яким затишно від нашої пам'яті про них. Бажаючи одне одному кріпкого здоров'я душі і тілу, помножуймо радість у світі, даровану нам Господом, і то радість повну!ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

Парох