Десять років - час самовизначення.

Дорога родино, так Родино, що носить незвичайну назву «Човен любові», в день святкування свого десятиріччя від заснування, як парох і як батько Олі, хочу скласти свої найкращі побажання і почуття радості від того, що ви є при нашій парохії. 

За Божим  провидінням десять літ назад, завдячуючи настирливості п. Зені Кушпети, надзвичайному ентузіазму парохіяльних приятелів, бажанню батьків і підтримці духовенства відбулася перша зустріч наших діточок. Прикладом були вже існуючі спільноти, що мали добрий досвід і були відкритими для нас поділитися своїми набутками. Серцем нашої спільноти стала родина о. Ігора Городецького, а найбільше їмості, п. Світлани. Оживити таку спільноту можна було лише з великої любові. Її не бракувало ні в кого тому і стала вона «Човном любові». Правдивої християнської любові, що довго терпить, милосердствує, не заздрить, не величається …усе зносить, вірить в усе, сподівається усього, усе терпить… і яка ніколи не перестане (1Кор. 13,4-8). Кожний знайшов у цій спільноті своє місце, увагу …і пам'ять.

Десять років - це серйозний проміжок часу, у якому багато наших дітей знайшли себе і відкрилися певними здібностями, але щонайбільше відчули незвичайну теплоту і любов не лише від батьків але й приятелів. Хто пройшов разом цих десять років, і хто долучився дорогою десятиліття,  в міру своїх можливостей змінився до кращого. Я певний,  для них відкрився інший вимір пізнання навколишнього світу. Повні любові і легко ранимі навіть словом, пізнали що їх можуть любити і їм дарувати увагу власним часом ті, хто їх оточує.

Для батьків цих десять років – час внутрішньої власної формації, час коли тягар випробовування, який треба нести не обтяжує, а вміщується у слова Самого Христа: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені…візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться  від Мене…Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11,28-30). Надіюся, що більшість нас навчилися і відчувати і розуміти, що зі своїм тягарем не варто закриватися в собі, і що багато легше відчувати  поруч людей, готових тебе розуміти і тобі допомогти. Духовна підтримка і розрада одне одного, бажання допомогти одне одному  в хвилини відчаю – це є знаковим, що пустили ми Духа Святого до свого серця. А там де перебуває Благодать Святого Духа – там відкривається майбутнє Царство Боже.

Бути відкритим на поміч ближньому – це скарб для людини. Відчувати тяготи ближнього - це чути слова Христові: « Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового» (Гал.6,2). Ні, не хвалитиму приятелів за їхню вагому працю у спільноті, хай Всемилостивий Господь обдарує їх всім, що конечне для спасіння душі і тіла, я лише підтверджу істину – Ви є тим промотором, що рухає «Човен любові» вперед. За десять років свій незгладний слід Ви залишили в серцях друзів - як надію, як близькість до віри, як невичерпний колодязь любові до кожного з них. За цю солідну працю у парохії дай Вам Боже бути завжди відкритими на дію Святого Духа і досягнути злету, з якого і надалі даруватимете любов – Любов Божу…

Пливи «Човнику любові» у майбутнє, так довго наскільки існуватиме потреба у твоєму існуванні. Наповняйся правдивими християнськими душами, які вміють своє плече підставити у потрібну хвилину зомлілому від розпуки…

Хай Всемилостивий Бог благословить всіх зібраних на цьому торжестві взаємною любовю,  кріпостю духа, взаємоповагою і певністю у майбутнє, повне світла і Божої ласки…                          

парох храму Преображення ГНІХ    о.Ярослав Чухній

ФОТОРЕПОРТАЖ