Це час духовного оновлення від щоденної рутини, час  зцілення людської душі і охорони від диявольських стріл - демонічних спокус, що направлені на загибель людського духа. Все життя християнина - то відвічна боротьба зі злом і остаточний послух Всевишньому, та час посту являється  часом активного лікування недуг душі. Як поспішаємо до лікарні, стараючись зцілити своє тіло від тієї чи іншої недуги і терпеливо вживаємо пропоновані ліки, так і задля оздоровлення душі  входьмо у час Великого Посту, як до лічниці  духовної, і озброївшись Словом Божим, стараймося оживити свого духа для Господа, і стати дітьми Божими.

Легше вилікувати людину, якій поставили правильний діагноз, та ще й правильно підібрали ліки. Але це ще не є запорука успіху - найголовнішим чинником оздоровлення  є саме бажання бути здоровим. Почувши Господа нашого Ісуса Христа і в Ньому впізнавши свою дорогу спасіння, людина забажала оздоровитись духовно, щоб осягнути життя у Бозі. Християнська душа, слухаючи Боже слово, чи гортаючи сторінки Святого Письма, відчитує вказівки Небесного Лікаря і старається сповняти волю Творця.

"Молю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувалися від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі"(IПетр.2,11) - ось такими словами пробує Господь достукатися до нашої свідомості, щоб ми впізнали своє слабке місце, яким диявол провокує нас  на беззаконня. "...Кажу: ходіть за духом, - і не вчините пожадливості тіла, бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу і супротивні вони одне одному, щоб ви чинили не те, чого хочете.... Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослужіння, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас...що хто чинить  таке, не успадкують Царства Божого! А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, здержливість, ...Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному"(Гал.5,16-26) -  ця цитата з євангельської науки чітко окреслює  діагноз духовних недуг, якими можемо бути заражені і ми, а, відтак, - можемо споглядати  знаки, що характеризують духовну поправу.

Бажання - це стан людської душі. За Божим велінням людська душа повинна бажати за земного життя вирости до Божої подоби і за свою вірність Богові успадкувати вінець життя(Об.2,10). Про це відомо ворогові  людства, який розкладає свої сіті настільки вишукано, що людина, туди попадаючи, частенько споживає заборонені плоди спокуси. Та своєю любов'ю Господь відкритий людині на поміч. Виявляючи людські недуги на показ, застерігає: "Покайтеся, бо Небесне Царство близько(Мт.4,17), " Бо як не покаєтесь, усі загинете(Лк.13,3).

Стан покаяння і є бажанням жити для Бога, бажанням осягнути радість, радість повну від усвідомлення, що тебе чекають, що для тебе приготовано місце від створення світу.  Та покаянний дух може спровокувати людину до відчаю і безпорадності, до німого крику - що маю робити, щоб спокусник відступив від мене, які середники маю використати в щоденному житті і перемогти його настирливість?  "Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою і постом"(Мт. 17,21) - ось   лікарство, яке пропонує Господь людині - лише молитва і піст.

Час Великого Посту - час молитовного подвигу і час споглядання на свої побажання, мрії й діла. Час, коли стараємося кожний життєвий крок зважити силою Божого Слова і побачити наскільки ми віддалені від Господа, і як виправити свої безбожні вчинки. Щоб зрозуміти як  правильно використати час  посту, прислухаймося до Його слів: "Отак, - у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку і заколот постите ви, та, щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині!...Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожності,пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених і всяке ярмо розв'язати? Чи ж не це, - щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого,- щоб вкрити його і не сховатися від  свого рідного"(Іс.58,3-7).

Упокорити своє тіло, вгамувати його пожадання зможемо лише тоді, коли супроводжуватиме нас пам'ять  про піст Самого Ісуса Христа. " Він постив сорок день і ночей і зголоднів"(Мт. 4,2) -  читаємо у Добрій Новині.

Благо людині, якщо вона впізнала руїну від слів, що ранять серце сильніше від фізичного насилля, як не затишно від облудного осудження ближнього. Бо за такі слова людина відчуває невдоволення як від себе самої, так і від лицемірів, які підтримують  і підбурюють на такий гріх. Благо людині, що зуміла  безконечні тривоги погасити надією на Боже милосердя. Безмежне щастя тій людині, що час посту вона використала, щоб егоїзм обернувся в ласкавість, заздрість і злість - у співчуття й милосердя, образи - як лік на рани, самій собі завдані беззаконням.

Хай ці кілька рядків про доцільність посту послужать нам визначитись з нашим баченням посту у своєму житті і мудрим його  використанням.

Парох