Своєму життю людина завдячує Богу живому. Вдихнувши у ніздрі людини подих життя, Господь бере людину під Свою опіку і тим самим визначає ціну життя воно дорогоцінне і священне.  Як джерело води живої (Єр.2,13;17,13), джерело життя(Пс.35,10) Бог дає людині пізнати і суть  земного життя - постійно йти на зустріч своєму Богу.  Життя в Бозі, до якого заохочує нас Христова Церква, зобов'язує нас розумно приймати і зрозуміти Слово Боже, а, відтак, приймати Боже благословення, щоб осягнути освячення силою Святого Духа.

"А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу і будете дотримуватися заповіту Мого, то станете Мені власністю, більше від усіх  народів, бо вся земля - то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим..."(Вих.19,5-6) - таке було слово Господнє до Мойсея, і такими словами Всемилостивий Господь визначив статус своїх дітей - наперед дітей Ізраїля, а, відтак, усіх людей, що увірували в Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Того Спасителя, що потверджує вище сказане просьбою до Отця: "Освяти Ти їх правдою! Твоє слово - то правда,... Щоб освячені правдою стали вони."(Ів.17,17-18). Маючи  живу  і постійну віру, що народжує у серці  надію на Господа, людина віднадходить шлях до цього освячення через заклик Господа, що долинає до нашого вуха через апостола Петра "... Підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, маючи досконалу надію на благодать, що приноситься вам у зявленні Ісуса Христа; як слухняні, не повертаючись до минулих пожадливостей свого невідання, ідіть за Святим, що покликав нас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, бо написано :"Будьте святі, - Я-бо святий!"(1Пт.1,14-15). Цими словами Святого Письма Церква Христова дає збагнути наскільки цінує Господь людину, яка прагне святості. Відтак запевнює людину у постійній Божій опіці і дає зрозуміти, що Бог  допомагає їй у постійній боротьбі із спокусами Своєю освячуючою ласкою, що спливає на неї через Святі Тайни, через посвячені місця і речі, якими вона користується у щоденному побуті.Тому в практиці Христової Церкви утвердилася традиція освячувати і посвячувати. Згідно з цією традицією святкування  багатьох християнських свят супроводжується посвяченням тих чи інших речей. Саме ці  посвячені речі дуже часто мобілізують людську свідомість до розуміння постійної Божої присутності і опіки, до вираження своєї віри, до зближення  людини з самим Господом.

Наше земне життя тісно пов'язане з природною стихією - водою. Вода - джерело сили і життя. Без неї земля стала б безплідною пустинею, де все живе було б приречене на смерть. Тому Володар всього володіє водною стихією  настільки, що від того на землі множиться добробут, який веселить серце людини"(Пс.104, 11-18).  Та вода не лише життєдайна, в неї є ще інше визначальне призначення - вона очищає, омиває. Через Івана Хрестителя  - вона очищаюча сила "для покаяння", а через Ісуса Христа, в невидимий спосіб, ця стихія бере участь в очищенні душі через спокутуючу силу крові. Занурившись у Йорданські води, Христос, як Богочоловік освятив водну стихію на допомогу людині у боротьбі з темними силами, і кожного, хто прагне свяченої води і причащається нею освячує.

"І дай їй благодать ізбавління, благословення Йорданове, сотвори її джерелом нетління, даром освячення розрішенням гріхів, зціленням недуг, пагубою для демонів , для супротивних сил неприступною, ангельської сили сповненою, щоб усі, що черпають і причащаються, мали її на освячення душ і тілес, на зцілення від терпінь, на освячення домів, і на всякий особливий пожиток" - одна з молитов Йорданського освячення води, яку читає священик, підносячи прохання до Самого Господа і акумулюючи силу віри зібраних на молитві вірних. І кожному Господь через цю освячену воду подає поміч по потребі. Довір'я до Господа - як відчинене вікно, через яке світло наповнює приміщення і приходить відчуття тепла, так присутність Божої освячуючої сили творить переміни у людському серці. Причащання освяченою водою умиротворює людську душу, очищає її від присутності страху і упередженості, запевнює духовне і фізичне очищення від зла. Та, найголовніше, сконцентровує людську увагу на духовні переміни - людина прагне досконалості.  Саме такий намір повинен супроводжувати християнина на духовний Йордан, до місця де відбувається Йорданське водосвяття.

Прикро, якщо  людину супроводжують інші думки, навіяні повчанням спокусника. А він провокує, замість того, щоб зосередитись на молитві і довіритися Богові, - бігати і збирати свячену воду по місцях де її святили, закинувши  таким чином в серце неспокій; - чинити гонитву на випередки з сусідами, щоб першим покропити свій дім; - нести освячену воду  до "бабки", бо вона  пообіцяла щось помогти на святій воді; і чому така довга служба, а чого священик руки пхає у воду?... Скільки цих спокус приймаємо, руйнуючи себе остаточно, засмічуючи дар віри. Хочемо допомоги і захистку, але від кого? Ідемо до церкви з надією на Господа, але Хто Він і як до Нього  приблизитися?

До освяченої води треба відноситися з особливою пошаною. Зберігати святу воду треба в належному місці, бажано протягом цілого року. Старатися нею причащатися в часі недуги і помазувати нею болючі місця, причащатися в стані неспокою і різного роду страхів.  Можна окроплювати нею будинок після сімейних чи родинних непорозумінь і сварок, після непроханих гостей і прикрих вісток. Успіх від такого використання святої води незаперечний, якщо просимо, насамперед для себе, просвічення розуму і благочестя, ізбавління від гріхів, щоб був повалений сатана і всяка його лукава затія, що на нас насувається, силою і діянням  Святого Духа.

В церковній практиці в час богослужбових відправ використовується світло.  Запалені свічки  наповнювнюють приміщення храму світлом, що відбивається на убранстві храму, на ликах ікон і сповнює споруду торжественності, а присутніх - благоговінням, духовним піднесенням, трепетом душі. Для віруючої людини це наочний приклад Божому слову -" Я  Світло для світу"(Ів.9,5). Це світло -  чудова згадка про явління Бога Мойсеєві у кущі, що горить і не згоряє (Вих.3,2-6). В атмосфері цього світлого торжества християнській душі нагадується про  її місію - "Ви світло для світу"(Мт.5,14), а згадка про сяяння Мойсеєвого обличчя після розмови з Господом (Вих.34,29) - людині дається пізнати горизонти сходження до висот.

На противагу Адамові, що згрішив і сховався від Божого лиця, Мойсей прагне зустрічі з Господом і отримує за свою настирливість  Боже благословення і стає речником самого Бога для вибраного народу. Симеон, людина праведна та благочестива, що чекав втіхи для Ізраїля, будучи веденим Духом Святим, удостоївся бачити  Спасіння... Світло на просвіту поганам і на славу народу...(Лк. 2,30-31). В память цієї зустрічі  -в  день Стрітення Господнього в традиції Греко-католицької Церкви є  чин посвячення свічок.

"Господи Ісусе Христе, Світло істинне, що просвічуєш кожну людину що приходить у світ, вилий своє благословення на свічі ці, і освяти їх світлом благодаті Твоєї, Зволь, щоб ці світила ,вогнем видимим запалені, нічну темряву прогоняли, так і серця наші невидимою вогненною світлістю Святого Духа освічені, сліпоти гріховної оминули" - слова молитви на освячення свічок, що вказують на символічне значення свічки в житті християнина.  

Колись на виготовлення свічок використовували працю бджіл, тобто віск. З часом почали використвувати парафін, тобто речовину, що, згораючи підтримувала  світло. Великі і середні свічки, коротткі  офірки  сьогодні приносяться вірними до храму на освячення, а відтак використовуються в щоденних потребах. І це добре. Та прикро спостерігати за крамом свічковим з наліпками іконок Самого Спасителя чи Пресвятої Богородиці, чи з образками святих. Свічка призначена на згорання, а, отже - наліплена ікона на свічку також згорає. З якою безвідповідальністю відносяться ремісники до виготовлення  декоративних свічок у вигляді постаті Ісуса Христа, Пресвятої Діви Марії з Спасителем на руках та використанням інших  образів святих. Яка  зневага Цим особам, коли на голові гніт для запалення, коли ці постаті потихенько зникають під язичком полум"я. Варто б було пам’ятати християнам, що такими штрихами байдужості до святих образів дух безчестя руйнує підвалини віри, пошани ікони та церковних реліквій. Провокує християнську душу до вільнодумства і байдужості щодо церковних приписів.

Посв"ячена в храмі і запалена у вашому домі свічка - це жива присутність  Самого Ісуса Христа, Божого Світла, що просвічує кожну людину, це запорука Божої ласки, що просвічує людське серце і наповняє його миром і спокоєм, це впевненість у постійній підтримці християнина , що потребує Господа у повсякчасному житті. Грівничку, так називаємо стрітенську свічку, запалюймо у своєму домі не лише тоді, коли настигають нас страхи від світу чи природних стихій, а коли бракує нам спокою і виваженості, коли апатія і відчай наповняють наше серце, коли спокуси на порозі нашого серця. Світлом стрітенської свічки рятуймося від невірства і байдужості. У нашому новітньому часі - часі духовної смути було б доре, щоб стітенська свіча частенько горіла у християнській господі.

(Продовження буде)                                                                           о. Ярослав Чухній