Для нас, християн, історія пов'язана з народженням Ісуса Христа, нашого Спасителя, є надзвичайно важлива. Більш як 2000 років, вірні правдивому Богові, торжественно святкують народження Божого Сина, його прихід на світ не так, як кожної іншої особи. Звичайно, що його зачаття у лоні матері та народження, відмінне від усіх інших немовлят, однак, відбулося для нашого спасіння (пор. Лк 1,35). Святий євангелист Матей описує, що Мудреці зі сходу бачили дивну зорю, по котрій довідалися про різдво Царя. Незвичайного Царя! Вони йшли за зорею. Відомо, що ця світло-зоря виконувала волю Небесного Отця, а не з'явилася сама собою і не провадила Мудреців тому, що їй так захотілося. Дивний знак було дано про народження Божого Сина. І Господь Бог міг так окреслити траєкторію руху зорі, що вона змогла б оминути прихід Мудреців до Ірода. Могла б обійти Єрусалим і привести їх просто у Вифлиєм, де перебував народжений Месія. Предвічний Отець чомусь захотів сповістити в певний спосіб про це й царя Ірода, як суспільне відповідального у цій околиці. Таким чином, Господь Бог показав свою добру настанову до жорстокого царя. Бог промовив до царя через «всіх первосвящеників та книжників народних», які сповістили Ірода про народження нового Царя. Ця благородна новина так глибоко й неприємно торкнулася Ірода, що викликала не тільки тривогу в нього, але й в цілому Єрусалимі. Ірод був вкрай незадоволений приходом нового Царя, хоч Син Божий, Ісус, зовсім не був претендентом на його місце. Бо Христос - князь Миру, благородний та покірний, що навіть «тліючої стеблини не загасить та надламаної соломини не доламає». Христос - інший Цар, його царство «не з цього світу», в нього немає війська, він не посідає зброї, народжений Господь не наставлений ворожо до нікого, бо його «славу випереджує покора». Він - Любов, а «Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, ... не бешкетує, не шукає свого... не задумує зла» (1 Кр 13,4-5). Ірод стривожився, а немовля Ісус був наставлений мирно до нього, не заміряв займати царської влади, а дуже швидко втікав у далекий Єгипет від жорстокого царя. Ірод не думав про те, що поки дитина підросте до віку царювання, він може померти, його вже може не бути. Він жив ідеєю царювання до самої смерті, зрештою, так мислять багато володарів, коли посядуть певну владу. Так думають і багато із представників влади у нашій Україні. Не потрібно забувати, що ми смертні люди і можемо зникнути з лиця землі так, як це несподівано сталося із Президентом Польщі, Лєхом Качинським, котрий був досить толерантною людиною, але загинув у катастрофі з багатьма вищими урядовцями, що сталася з президентським літаком біля Смоленська (квітень 2010).

Ірод зібрав певну групу людей, котрі потвердили про прихід царя у Вифлиємі. Він підступно просив Мудреців, щоб ті поклонилися народженому Цареві та сповістили його, бо він теж, «бажає з поклоном прийти до нього». Але тривога Ірода була за свій трон, що його може перейняти хтось інший. Він палав ненавистю до незнаного Народженого. Коли зоря показала іншу дорогу Мудрецям після поклоніння дивному смиренному Цареві, то аж тепер зоря обминула Ірода, котрий у своїй люті послав воїнів, щоб повбивати не тільки у Вифлиємі, але в його околицях хлопчиків-немовлят, що мали менше ніж два роки. Ось, образ володаря, котрий не терпить інших, які видаються йому претендентами на займаний ним престол.

Мудреці зустріли народжене дитя уже не у яскині, а в хаті, бо пройшов певний період часу. Зложили свої дари і прямували за дивною зорею. Не знаємо більш докладно про згаданих Мудреців зі Сходу, про їхню долю, але здогадуємося про їхню доброту та побожність. Вони зробили велику дорогу, пройшли багато кілометрів, вчинили прощу, щоб зустріти Божого Сина, Царя Всесвіту. Зложили свої дари, котрі принесли, як свідчення великої пошани, поваги та любові до народженого, незнаного їм Царя. Це відбулося один раз у створеному Богом світі. Народжувалося багато царів, володарів та президентів, але жодного разу їм не з'являлася подібна зоря і ніхто не приходив вітати їх народжених в такий спосіб, як це сталося з народженням Ісуса Христа.

Це правда, що Господь кличе людей на певні посади, а інших допускає до такої відповідальності. Одні та другі у свій час також стануть перед Богом, як усі інші люди, щоб здати звіт зі свого життя та свого урядування. Господь не буде запитувати їх скільки матеріального добра придбали вони для себе, своїх рідних та сприяючих їм на їхніх посадах. Звичайно, Бог запитає скільки добра вчинили посадові особи для його людей, для Божого народу, а ще більше буде домагатися відповідальності за вчинену кривду, теж і найменшим, незнаним та забутими усіма. З одного боку, особи, що займають вищі та нижчі уряди, можуть принести багато добра, коли старатимуться про це для народу, з іншого боку, можуть стягнути на себе велику відповідальність та Божий гнів за вчинену кривду людям.

Ірод жив для свого задоволення, ставився з презирством до інших, не любив, навіть народжених немовлят. Цей цар був підступний, хоч на вигляд та словами ніби старався шанувати й кланятися Богу. Коли ж не сповнювалася його воля, не було по його задумах - вбивав та усував усіх. Достойні сестри і брати, любімо Бога в образі кожної людини: немовляти та ненародженої ще дитини. Чинімо завжди добро усім людям, навіть тим, хто нас ненавидить (пор. Лк 6,27). Ніколи не переслідуймо Бога у вигляді будь-кого, навіть, дуже нам не симпатичних, ворожо настроєних до нас осіб, а тим більше немовлят. Хай Господь благословить усіх, що добре наставлені до своїх ближніх! Хай Господня радість ввійде у серця знедолених, в'язнів, військових, наших емігрантів, хворих та забутих, немовлят, молоді, дорослих та осіб у поважному віці! Хай Божа радість та Господній дух освітить та щиро оживить усіх! Бажаю усім мирного співіснування з Богом, праведної любові до ближніх, відвертості, здоров'я, рівноваги, прихильності, прощення, повноти Святого Духа на многії літа! Хай народжений Ісус, Син Божий, усіх благословить! Ісусе, Маріє, Йосифе, будьте з нами! Усім бажаю радісних свят Христового Різдва та щасливого Нового року!

Христос раждається!
Славімо Його!