З 19 по 23 липня 2011 р.Б. відбувався табір «Від усмішки стане всім тепліше» парафіяльної спільноти «Човен Любові». Табір відбувався у селищі Смотрич, Хмельницької області. Хоч дорога була далека, проте всі мали оптимістичний настрій і розпочали свій побут у таборі зі знайомства. Ми знайомилися зі спільнотою «Діти Марії», з якими і проводили спільний табір. Повечерявши, ми мали спільну вечірню молитву і, побажавши, один одному добраніч – пішли спати.

Кожен день починався з «побудки», тобто, відповідальна група ходила з гітарою і піснями щоб ніхто не проспав ранішню зарядку. Після зарядки ми мали сніданок  і представлення теми дня, кожна спільнота почергово відповідала за це представлення. Після цього ми всі сходилися до церкви у якій духовними піснями величали Бога, і підготовлювалися до Літургії. Літургію служили капелани: о. Іван Колодій (капелан спільноти Човен Любові) та о. Віталій (капелан спільноти Діти Марії). Кожного дня отці духовно навчали нас своїми проповідями. Приятелі разом з друзями відспівували Літургію. На Службі Божій вирувала атмосфера взаємодовіри і любові. Після того у нас був вільний час, потім обід, а по обіді була батьківська кава, а друзі в цей час з приятелями майстрували. Після того всі збиралися на вечерю. Вечори запам’яталися забавами, танцями та співами. А завершенням кожного дня була вечірня молитва, яка супроводжувалася духовними піснями.

21 липня ми їздили на екскурсію до Кам’янця – Подільського, нас гостинно зустріли в монастирі братів – редемптoристів. Після Літургії нас смачно погостили та ми всі дружньо вирушили на екскурсію. Правда не всім вдалося дійти до кінцевого місця екскурсії – Замку, проте, ті, які дійшли ділилися позитивними враженнями і ми всі дружньо повернулися до Смотрича.

Ще одним з яскравих моментів табору був карнавал і ватра. Цьогорічний карнавал полягав у тому, що ми всі поділилися на чотири групи і кожна групка мала завдання інсценізувати казку, в якій перепліталися по три народних казки. Всі підійшли до поставленого завдання дуже креативно і творчо, всі тішилися і веселилися. Завершили святкування ватрою, біля якої ми співали пісень, жартували та смажили сосиски.

Коли настав останній день табору, ми всі зібралися на Літургії, після якої було «розіслання», священики нас благословили, голови спільнот роздавали подаруночки на згадку, і ми всі по колу йшли з поцілунком миру. У багатьох були сльози на очах, бо не хотілося їхати додому. Та дякуємо Богові за цей благословенний час, який ми мали змогу провести разом на цьому таборі.    

текст і фотографії Марії Колодій