Час невблаганно минає, залишаючи нам минуле з його радостями і смутком, з доробком і надією, з певністю і вірою у майбутнє. Волею Творця, Який сам поза часом, його дарований людині на осягнення мети. Хтось її шукає і визначає мірою дочасного, осягаючи горизонти багатства і земної слави. Коли ж мета остаточно приземлює людину, прив’язуючи її до земної марноти, то життя такої людини посолене смутком, страхом і журбою.

         Та в Божому задумі є бажання, щоб людина перебувала в радості, радості повній. Тому  все робить, щоб людина прагнула за горизонти земного у даль вічного буття. Ця радість, за Божим велінням, ніколи і нічим не притемнюється, бо вона вища понад людські земні втіхи і невдачі, злети і падіння, бо її підставою є пізнання правди. А правда в тому, що рано-чи-пізно, у здоров’ї чи немочах, в достатку чи бідності, ми вершимо земну мандрівку і поспішаємо стати віч-на-віч перед Божим обличчям. Нас чекає Небесний Батько, і то настільки чекає, що й Сина Свого Єдинородного видав на жертвоприношення, як викуп за багатьох.

         Божий голос, - Слово Отця, об’явлене Сином Божим, сповняє людське серце невимовним трепетом,  ставить перед людиною  завдання – Богопізнанням сягнути вершини сходження. „ Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу” (Ів.17,14) – промовляє Христос, вказуючи людині на цю вершину. І хто слухає цього слова, береже його, і за цим словом плід приносить в терпінні, одержує винагороду: „А ту славу, що дав ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми”(Ів.17,22). Щасливою є та людина, що прагне тієї слави своєю вірою і покорою, своєю любов’ю і терпеливістю, надією і жертвенністю...

         „Я благаю за них. Не за  світ Я благаю, а за тих, кого Ти дав Мені – Твої бо вони (Ів. 17,9) – молиться Спаситель за своїх послідовників і скріплює їх своїм словом: „ Бадьоріться – Я переміг світ”(Ів.16,33). Переміг світ з усіма його спокусами силою Своєї любові  до людини, запалюючи цей вогонь любові у людських серцях. Переміг свобідним, добровільним власним жертвоприношенням за життя людини, бо так хотів її бачити в оселях Отця небесного.

         „Серце ваше хай не лякається ані не тривожиться (Ів.14,27),... бо Синові Людському треба багато постраждати і перебути три дні і три ночі у серці землі (Мт.12,40), - але Він воскресне! Обнадійлива радість від почутого  переповнює особливим трепетом людину, а її серце, окрилене цим трепетом, сповняється відваги і надії на милість Божественного Учителя. Така людина свою подальшу дорогу контролює Його словами: „Коли хто не перебуватиме в Мені, той буде відкинений геть, як галузка і всохне (Ів. 15,6).

         Христос воскрес! Цю вістку несімо у майбутнє, по всьому світу до ревних і цікавих, до люблячих і відважних, до скалічених спокусами цього світу, до байдужих і непевних у собі, щоб, за словами Івана Золотоустого, ніхто не залишився поза цією радістю.  Христос воскрес! – щоб торжествувала Правда, щоб ми сповнилися силою перемоги, щоб збагнули, що Христос і сьогодні воскресає у чистій і безгрішній душі.

         Веселімся і співаймо і даруймо пасхальну радість одне одному. Христовим привітом – Мир вам! - бажаю Вам, щоб прийняли цей мир усім серцем і щоб Ваше серце стало джерелом  правдивої радості. Хай Ваші близькі, разом з Вами  відчують Божу силу у своєму здоров’ї. Хай дім Ваш  сповняється  духовними і матеріальними  статками. А найбільше, хай серце Ваше завжди буде відкрите для Воскреслого Господа! Разом з апостолом Павлом не біймося повторювати слова: „Ми поховані з Христом через хрещення на смерть, щоб як Христос воскрес із мертвих славою Отця і ми теж жили новим життям”(Рим.6,4).

         Христос воскрес!                                                                                              Парох