Вих. ЛВ 12/1675

Різдвяне послання Митрополита Львівського

Преосвященним Владикам, Всесвітлішим та Всечеснішим,

Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям,

Достойним братам та сестрам Львівської Митрополії УГКЦ,

мир у Господі та Боже благословення!

«І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах» (Лк 2,16), - такими словами описує святий апостол Лука про зустріч пастухів із народженим Месією, Ісусом Христом. Спаситель світу народився у Вифлиємі, в місці, що лежить дуже низько над рівнем моря, щоб підкреслити символ його приходу до низьких верств населення, убогих не тільки матеріально, а найбільше до тих, хто духовно опустився в низину гріховного життя. Прийшов до блудних синів та дочок, які більше полюбили гріх, як чесноту, бруд - як чистоту. Бог народився поза містом, у стаєнці, щоб усіх пригорнути до себе. Бо до немовляти немає страху, а до народженого в крайній убогості зростає співчуття, бажання побачити й допомогти.

Біля народженого Христа не стояла сторожа, його не оберігала варта, про це народження не голосили у світі певними засобами, що існували на той час. Ні! Ісусове народження - пастухам сповістив ангел із неба, як прихід радості для усього народу, бо в місті Давида народився довгоочікуваний Христос Господь. Цієї вістки пастухи не могли тримати у собі, вони поспішили до ясел, щоб побачити народжене дитя, а в ньому признати Спасителя усього світу. Після побаченого, вони успішно розповідали усім, кого зустрічали, про це дивовижне хлоп'ятко. Невідомо, хто траплявся їм по дорозі, але пастухи були наповнені радістю та світлом, - повертаючись повірили, прославляли й хвалили Бога за усе побачене й почуте. Ангел, у черговий раз, чомусь не поспішав до могутніх цього світу, щоб їм сповістити про народження Месії. Можливо тому, що ті відкинули б вістку про таке; потім, Богу не потрібна людська сила й поміч, він краще знає, як промовити до людей, як простіше приводити їх до віри та свого служіння. Господь появився на світ від смиренної Діви Марії, діждався теж, вітання від трьох Князів і поспішно втікав у Єгипет, бо земний цар Ірод намірився його вбити. В такий спосіб поширювалася вістка про прихід Спасителя на землю.

Людям у голову не могло прийти, щоб поряд з ними замешкав сам Творець видимого й невидимого світу, що у малому дитяті необхідно бачити того, хто спасає людину від вічного нещастя і того, хто потвердить людям незмінний вирок.

У цьому народженні переконання та досвіди уступають, бо тут необхідна тільки віра! А «Віра потребує слухняності, а не цікавості, і коли велить Господь, необхідно коритися, а не досліджувати» (св. їв. Золот., Бесіда XXVII на Рм п.1), - навчає Учитель Церкви. І ми, достойні сестри й брати, ті, «хто у Христа хрестилися й у Христа одягнулися», прибігаймо з вірою до народженого Сина Божого, до нашого милосердного та люблячого Бога. Він, хоч мале дитя, але - Бог, який створив видимий і невидимий світ, переміг гріх, скрушив голову злих духів, визволив увесь людський рід від диявольського гріховного насилля. Візьмімо у наші серця та душі могутній Господній щит віри, щоб стерти на порох усі підступи й хитрощі диявола, щоб погасити усі «розпечені стріли лукавого». Стараймося, щоб наше життя було глибоко духовне, щиро християнське, далеке від обіцянок та балачок, але завжди практичне в довірі до Бога. Святий Іван Золотоустий звертався до народу: «... молю вас, будемо докладати великих зусиль, щоби нам перебувати у правдивій вірі й провадити чеснотливе життя» (св. їв. Золот., Бесіда LXIV на Мт п.4).

Хай цей Рік Віри, який проголосив Святіший Отець Венедикт XVI-тий, буде для нас великим досвідом правдивої віри та передаванням її нашим ближнім! Щиро вітаю усіх вірних нашої Архиєпархії та Митрополії з чудовим святом Різдва Христового та Новим роком! Бажаю дорослим і малим, хворим і здоровим, працюючим і безробітним, у війську, в лікарнях та в'язницях, тим, що плачуть і втішаються - душевної радості, сердечного миру, рівноваги й доброго здоров'я з нагоди свят Різдва Христового! Щасливого Нового року!

Христос раждається! Славімо його!