Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) вважає, що сьогодні перешкодами на шляху до єдиної помісної Церкви є кілька факторів. Зокрема, це певні історичні рани, які тяжіють над нами і нині, розповів він у інтерв’ю інформаційному виданню УНІАН.

«Перша рана – рана розколу, який відбувся ще в 1054 році. В Україні ця рана відкрилася з новою силою після так званого Берестейського єднання. Бо єдина Київська Церква опинилася тоді наче у двох різних конфесійних вимірах. Пізніше її почали використовувати з політичною метою, зокрема коли Україна потрапила в орбіту Московського царства. Бо православіє було державною релігією, а наша Церква стала переслідуваною і крок за кроком була знищеною. Пізніше, в новітньому часі, ті рани знову посилилися вже у рамках совєтської ідеології. Ще один крок був зроблений уже під час розпаду Радянського Союзу: ми знаємо, що радянські спецслужби хотіли не дати нашій Церкві вийти з підпілля», – розповів очільник греко-католиків.

Існує ще багато інших ран, продовжує він, наприклад, упередження між Церквами на побутовому ґрунті через незнання. Є певні упередження, які підсилюються неосвіченим духовенством.

Крім того, на думку Блаженнішого Святослава, об’єднанню заважають навіть економічні (чи матеріальні) чинники. Часом питання церковного майна використовувалося, аби розпалювати міжконфесійну ворожнечу, деколи навмисно з боку держави.

«Деякі конфесії говорять: "Коли ви нам віддасте цей храм, тоді ми будемо з вами миритися". Мені це нагадує фразу з мультфільму "Троє з Простоквашино". Пригадуєте, був такий персонаж, поштар Пєчкін. Одного разу він сказав: «Ето почєму я раньше такой злой бил? Потому што у мєня вєлосіпєда нє било. А вот тєпєр я сразу же добрєть начну». Чому маємо перешкоди для єднання? Тому що я не маю цього храму. Коли отримаю, то відразу перепона зникне. Це дитяча позиція, але вона має своє підґрунтя», – розповів Блаженніший Святослав.

Він нагадав, що поділ між християнами є гріхом, за який «потрібно каятися».

«Українське суспільство потребує євангелізації, тобто воно повинно наново відкрити для себе, що таке християнство, що означає бути християнином. І думаю, що сьогодні ми, християни, святкуючи 1025-ліття Хрещення Русі-України, потребуємо не так проведення низки заходів, не запровадження державної релігії в Україні, як більше думати про наслідки, які мало Хрещення рівноапостольного князя Володимира для нашого суспільства. Чому сьогодні з боку держави така увага до Церкви? Гадаю, це намагання знайти собі державну Церкву. Бо сьогодні в Україні є криза влади, ми це бачимо», – наголошує Предстоятель УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ