Христос Воскрес! 

Усі чотири євангелисти описали подію Воскресіння Ісуса Христа. Господь багато разів повторяв своїм учням, що Він воскресне, вони чули це, але не сприймали й не розуміли. Син Божий говорив глибоку правду, апостоли сприймали як могли, або не надавали цьому значення. Коли Христос говорив учням, що необхідно йти в Єрусалим, там Він буде страждати від фарисеїв та книжників, Його вб’ють, але Він на третій день воскресне, апостол Петро зреагував: «… Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою! Він обернувся і сказав Петрові: Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Мт 16,22-23).

Господь ступав глибокими духовними водами, виконуючи волю Небесного Отця, натомість Петро тонув у своїх мізерних міркуваннях, страх та недовіра до Бога огортали його. Майже увесь народ очікував зміни, але навіть віруючі ізраїльтяни бачили це по-своєму, як от Натанаїл промовив до Христа: «… Учителю, ти – Син Божий, ти - цар Ізраїлів» (Ів 1,49). Люд очікував царя-визволителя з-під політичного й фізичного панування римлян, а Ісус прибув у світ з волі Отця: «Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб
я воскресив його останнього дня» (Ів 6,40). Ісус проголосив: «Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19,10). Син Божий прибув із неба, щоб переблагати Отця за людські беззаконня, які сягають прогрішень людей від першого гріхопадіння аж до кінця світу. Його завдання – привернути синівство, встановити життя любові між людьми, дарувати вічне щастя у небі та звільнити увесь людський рід від диявольських гріховних кайдан.

Людські гріхи розіп’яли Ісуса Христа, Він помер на хресті, був покладений у гріб, щоб тріумфально воскреснути. Тому правда про Воскресіння стала переможною, більш тріумфальною від потрібного розп’яття, на що добровільно погодився Спаситель! Не допомогла навіть сторожа, марні були печаті та не затьмарили Воскресіння гроші, що юдеї дали військовим! Христос воскрес, переміг смерть, гріх, диявольську та людську злобу й пекло, відчиняючи людям вічне щасливе небо та життя в любові з Богом!

Євангелисти описали правду про початкову віру апостолів у Воскресіння Ісуса. Жінки – Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія – купили пахощів, щоб піти та намастити Його тіло (пор. Лк 24,1). Вони були здивовані, коли побачили відкочений камінь від гробниці, а тіла Христа не знайшли, натомість побачили двох чоловіків у блискучих одежах, які сказали, що Ісуса немає тут. Жінки-мироносиці дивовижно остовпіли, боячись, щоб не померти, нахиляючись низько обличчям до землі. Не знали що думати про відсутність тіла у гробі. Прийшли намастити тіло пахучими олійками, а його не було. В діалог вступали ангели, які направляли жінок та учнів, щоб спішили у Галилею, де побачать Ісуса.

Всюди точилася розмова про Ісуса, порожній гріб, невдачу охорони при гробі, землетрус та заляканий спокій учнів. Марія Магдалина при гробі почула ніжні слова воскреслого Месії: «Маріє!» Не розгубилася, зраділа й радісно промовила: «Раввуні!». Двоє з учнів віддалялися від Єрусалиму, наближалися до Емаусу, до них приєднався воскреслий Ісус. Слухали Його пречудного навчання, але не пізнали Його, бо щось заступило їм очі на воскреслого Христа. Хоч віддалялися в розчаруванні, однак Спаситель бажав потішити їх, запобігти недовірі, привернути їм віру в Його навчання та переконати про світле воскресіння. Він не покидає нікого, навіть, маловірам запалює вогонь надії та любові: «… Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?» (Лк 24,32).

Життя апостолів продовжувалося згодом у правильному руслі: усе оберталося навколо особи Ісуса Христа, Його розп’яття, а головне – Воскресіння з мертвих! Так повинно проходити життя кожної людини, яка має в усьому шукати й віднаходити Бога. Жити без Бога – означає втрачати життя! Хто від Бога далекий, той близький до зла!

Велика необхідність кожної людини запитувати себе про життя з Богом, про шукання Господа, відповідальність за життя, про вічність, безсмертність душі, про вічну нагороду чи покарання… Як і чи ми віримо в Бога, вічну нагороду чи покарання?  Як пристосовуємо наше життя, щоб бути щасливими в небі? Взагалі чи віримо в те, що маємо в смертному тілі безсмертного духа? Ось воскрес Христос, який підвів з мертвих Лазаря, що лежав чотири дні у гробі: «А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» (Ів 11,43). Також Христос воскресив хлопця, якого вже мали поховати: «… Тоді Ісус сказав: Юначе, кажу тобі, встань!» (Лк 7,14). Подібно Ісус воскресив дочку начальника синагоги, промовивши: «… Дівчино, пробудися!» (Лк 8,54). Тіла згаданих осіб були мертві, а душі – живі, їх призвав Господь, і вони, повернувшись в тіло на голос Бога, оживили його. Усі воскреснемо, бо так постановив наш Творець!

Святий апостол Павло писав до коринтян: «Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?» (1Кр 15,30). Або інші слова Його до солунян: «Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним» (1Сл 4,14). Якщо ми віримо, що Христос воскрес, тоді Він у силі воскресити нас так, як воскресив Лазаря, що вже чотири дні перебував у гробі!

Бажаю усім радості свята Христового Воскресіння! Хай ця велика правда надихає нас до гідного та чесного християнського життя!

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!