Сторінки із історії хору «Родина»

 Якось переглядаючи нотні матеріали із архіву храму, я натрапила на старий від час збірник духових творів чітко підписаний «Т. Купчинський». Прізвище відоме, але цікавість повела мене переглянути інші рукописні збірки, де багато творів було підписано лише ініціалами «Т. К».

            Згодом стало відомо, зі слів близького родича Олега Антоновича, що Тадей Купчинський був організатором і диригентом мішаного хору у храмі Преображення Господнього у місті Львові. Розквіт творчих сил композитора, якраз співпав із часом, коли він працював у храмі – це були 20 – 30 роки 20 століття.

            Диригент, композитор, художній керівник художніх театрів, актор, своєю творчістю він поповнив розвиток музичного життя, становленню виконавської майстерності, музичної та театральної освіти на Галичині. У його творчому доробку «Служба Божа» в рукописі, «Воскресна служба восьми гласів», дві збірки колядок та щедрівок – «Бог предвічний народився» та «Вселенна веселися», а також «Панахида», «Задостойники» та «Церковні пісні».

            Знаючи добре особливості народного виконавства, використовуючи народні церковні мелодії, він зумів створити оригінальний колоритний цикл духовних наспівів, наповнений духом релігійності, святковості та емоційного піднесення. Крім власних творів Тадей Купчинський зібрав великий спадок духовних творів багатьох композиторів, як широковідомих та мало відомих. Очевидно, що виконавська майстерність хору на той час була дуже висока. Співали літургійні твори Д Бортнянського, А Арахангельського, А Веделя, В Жданова, В Леонтовича, М Вербицького, Ст Людкевича, С Дегтярьова, Б Вахнянина, В Кошиці, Кишакевича, Д Січинського, І Лаврівського і багатьох інших. У літургіях використовувалися грецькі, болгарські, почаївські, царицінські та київські напіви. Близько тридцяти років тривала творча та композиторська діяльність композитора у нашому храмі. І хоч постать Тадея Купчинського ще чекає свого дослідника, все ж можна сказати – Тадей Купчиський був помітною особистістю у музичному, духовному та театральному житті Львова, тай західно-український земель у перших десятиліттях двадцятого століття.

            Невідомо чи під час Другої Світової Війни хтось із диригентів очолював хору нашому храмі. Можливо лише після війни відновилися спільні із хором літургії та наступному диригенту очевидно довелося пережити певну скруту. Багато нот у тому часі написаних на простому папері, на обкладинках із простих зошитів із підписом Д Куліш. Його внесок звичайно скромніший за попереднього диригента та не менш цікавий. Концерти, причасники, багато ектеній, літургійні закінчення, церковні пісні тощо. На жаль даних про цього диригента дуже скупі.

            Із архівних даних і зі спогадів старих церковних служителів відомо що із хором працювали о. Кипріян, Іван Савчук, який став також священиком, Василь Сомик – знаменитий диригент і співак міста Львова радянських часів. Всі вони в основному працювали на матеріалі залишеним Тадеєм Купчинським, дещо додавалось але в основному використовували вспіваний матеріал.

            На початку сімдесятих років наш хор очолив Трохим Бохотниця, прекрасний музикант, диригент композитор, а ще побожний чоловік, біографія якого виявилася складна і цікава. Він зумів зібрати міцний хор в якому співали добрі співаки із оперного театру, Трембіти, оперної студії при Львівській консерваторії і просто співаки – миряни. Поряд із старим завченим репертуаром, давав співати багато нових творів різних композиторів та своїх власних. В літку 1970 року мене запросили співати до цього хору. мене вразила читка нот із листа, швидка орієнтація у послідовності служби, виконавська дисципліна, сольні партії, які виконували хористи і які дуже прикрашали літургію. Незабаром сама стала солісткою хору. Трохим Іванович умів цінувати співаків, уважно ставився до кожного, був вимогливим, строгим до хору, але коли ми виконували особливо душевно по щоках у нього текли сльози. Надзвичайно любив вмів і знав, як працювати із церковних хором, знав його специфіку, під його керівництвом я збагатила свої знання, уміння, виявила свої резервні можливості, про які можливо не здогадувалася. Т Бохотниця мав величезну бібліотеку із духовних творів. Тоді я вперше побачила на власні очі «Літурігії» написані Глінкою, Чайковським, Римським – Корсаковим, Даргомиським. В радянські часи я не здогадувалася, що ці композитори теж писали для Церкви. Нажаль після смерті Т Бохотниці його дружина, яка співала у нашому хорі забрала весь нотний матеріал, яким користувався хор і залишила церкву. Наступним диригентом хору став наш співак – бас, колишній «Трембітянин» дяк за освітою, навчався в школі Андрея Шептицького Микола Петрович Сух. Він на базі музично- педагогічного училища імені В Колеси  відкрив дяківську школу тому, що у пост – радянський час було дуже мало дяків. На базі старовинних народних наспівів, відтворив і записав усі вживані гласи для дяківської школи тобто весь навчальний матеріал, відновив багато друкованих творів, колядок пісень, які в радянські часи булим забуті і не виконувалися. Написав на українській мові різдвяну, великодню Службу Божу, Службу Напердосвячених Дарів а також Літругію із Вечірнею. Цим нотним матеріалом наш хор користується тепер. Хочу додати, що усі диригенти, керівники хору із натхненною дбайливістю і побожністю вносили посильний вклад у церковний спів на основі класичних творів різних композиторів, зберігаючи і галицькі народні традиції церковного співу. Кожне покоління хору намагалося зберігати ці традиції змінюючи та доповнюючи їх. Навіть у 1954 році про водились фестивалі, концертні виступи хору, про що свідчить списки репертуару та дати виконання таких виступів. Після М.П. Суха хор очолив молодий наш співак М. Бачинський та через недугу залишив, в невдовзі хор і тоді довелося мені продовжити цю справу. Перш за все я зрозуміла, що старими, писаними нотами вже користуватися не можливо, де важко шукати відповідних твір із літургії. Я поставила за цілю упорядкувати літургію та переписати текст зі старослов’янської на українську мову. Я продовжила справу розпочатою Миколою Сухом урізноманітнити  літургійні твори, колядки, щедрівки, доповненням церковних пісень. Наш хор носить назву «Родина» і це не спроста. У хорі співають: батько із сином, мати із дочками, чоловіки із жінками, тому ми як одна родина спільно приносимо молитву Господу.

            Часто беремо участь у різних церковних фестивалях, проводимо у нашому храмі фестивалі «Великодні дзвони», співаємо літургію у інших храмах, відвідуємо святі місця де співаємо літургії та молебні, маємо багато дипломів, грамот та подяк.

                                                     Регент і солістка хору                          Ярослава Крилошанська